Мико́ла Кузьми́ч Кири́лов (30 листопада 1897, Саратов — 25 серпня 1950, Москва) — радянський воєначальник, генерал-майор (1940), депутат Верховної Ради УРСР першого скликання (з 1938).
| Кирилов Микола Кузьмич | |
|---|---|
| рос. Кириллов Николай Кузьмич | |
| Народження | 30 листопада 1897 Саратов, Російська імперія |
| Смерть | 25 серпня 1950 (52 роки) Москва, СРСР |
| Поховання | Нове Донське кладовище |
| Країна | СРСР |
| Приналежність | Радянська армія |
| Вид збройних сил | сухопутні війська |
| Рід військ | піхота |
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
| Роки служби | 1916-1941 |
| Партія | КПРС |
| Звання | Генерал-майор |
| Командування | 13-й стрілецький корпус |
| Війни / битви | Перша світова війна Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна Битва під Уманню |
| Автограф | |
| Нагороди | |
| Кирилов Микола Кузьмич у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народився 30 листопада 1897 року в Саратові.
Військова служба ред.
Перша світова та Громадянська війни ред.
У травні 1916 року був призваний до лав Російської імператорської армії і направлений рядовим у 90-й запасний піхотний полк, що дислокувався у Саратові. У грудні того ж року був направлений на навчання в Оренбурзьку школу прапорщиків, після закінчення якої в липні 1917 року був направлений у 305-й піхотний полк, у чині прапорщика якого брав участь у бойових діях на Західному фронті як командир взводу, вибірний командир роти та батальйону.
У лютому 1918 року був демобілізований з рядів армії, після чого навчався в будівельному технікумі в Саратові, потім працював на заводі. У лютому 1920 року був призваний до лав РСЧА, після чого виконував обов'язки для доручень Управління санітарних частин Кавказького фронту.
Міжвоєнний час ред.
У червні 1921 року був призначений на посаду командира роти всеобуча Саратівського губернського виконкому, у травні 1922 року — на посаду командира взводу 4-го стрілецького полку 2-ї бригади, що дислокувалася в Саратові.
З червня 1922 року служив у 33-й стрілецькій дивізії на посадах помічника командира та командира роти 94-го стрілецького полку, начальника дивізійної школи, начальника штабу та командира 97-го стрілецького полку. У грудні 1928 року був направлений на навчання на Стрілецько-тактичні курси «Постріл», які закінчив у серпні 1929 року.
У 1931 році вступив у ряди ВКП(б).
У 1932 році заочно закінчив два курси Військової академії імені М. В. Фрунзе.
У серпні 1932 року був направлений на навчання до Військово-повітряної академії імені М. Є. Жуковського, проте у вересні того ж року був відізваний та призначений на посаду інспектора 15-ї авіабригади.
У березні 1933 року був призначений на посаду командира 50-го стрілецького полку, у січні 1937 року — на посаду начальника штабу, потім командира 19-ї стрілецької дивізії, у лютому 1938 року — на посаду командира 13-го стрілецького корпусу Київського військового округу.
1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання по Білоцерківській виборчій окрузі № 83 Київської області.
Німецько-радянська війна ред.
На початку війни корпус під командуванням Кирилова брав участь у прикордонній битві західніше Станіслава. На початку серпня через обхід німецькими військами, корпус, який входив до складу 12-ї армії, потрапив в Уманський котел. 7 серпня під час виходу з оточення генерал-майор Микола Кирилов разом з командиром 12-ї армії Павлом Понеделіним потрапив у полон.
Наказом Ставки Верховного Головнокомандування № 270 від 16 серпня 1941 року Кирилов та Понеделін були оголошені дезертирами, що порушили присягу та зрадили своїй Батьківщині, а рішенням Військової колегії Верховного суду СРСР від 13 жовтня 1941 року вони були заочно засуджені до розстрілу.
У полоні Кирилов утримувався в концентраційних таборах Вольфхайде та Дахау. У 1945 році визволений союзними військами та переданий представникам радянської військової адміністрації в Німеччині, після чого переправлений до Москви, де й був заарештований 30 грудня 1945 року та знаходився під слідством. 25 серпня 1950 року був засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР за ст. 58, п. 1 УК РСФРР («зрада Батьківщині військовослужбовцями») та засуджений до вищої міри покарання. Того ж дня розстріляний, похований на Донському кладовищі.
За рішенням Воєнної колегій Верховного суду СРСР від 29 лютого 1956 року справа відносно Кирилова була призупинена «за відсутністю складу злочину», а сам він відновлений у військовому званні та нагородах.
Нагороди ред.
Джерела ред.
- Великая Отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь / под общей редакцией М. Г. Вожакина. — Москва, Жуковский : Кучково поле, 2006. — Т. 1. — С. 262–263. — ISBN 5-901679-08-3.
- Миркискин В. Дальнейшая судьба неизвестна… // Независимая газета. — 2004. — 30 апреля.
- Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 54.
- Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
- Кириллов Николай Кузьмич. Донесение об освобождении из плена // Вебсайт «Память народа» (ГАРФ, ф. р-9526, оп. 6, д. 1156, л. 105). (рос.)
- Kiriloff Nicholas. Register forms for recovered allied prisoners of war. May 3, 1945, Paris[недоступне посилання з липня 2019] // Вебсайт «Память народа» (ГАРФ, ф. р-9526, оп. 6, д. 1156, л. 14). (англ.)
