Кенаса́ в Ки́єві — колишня кенаса, що розміщувалася за адресою вулиця Ярославів Вал, 7. Неподалік від Золотих воріт. Кенаса побудована з ініціативи Соломона Когена[ru] та з благословення київського газана Йосипа Султанського протягом 1898—1902 років архітектором Владиславом Городецьким та інженером Антоном Страусом. Будівля відрізняється красою та розкішшю оздоблення в мавританському стилі. З 1981 року тут розмістився республіканський Будинок актора.
| Київська кенаса | |
|---|---|
| Кенаса на вул. Ярославів Вал | |
| 50°27′00″ пн. ш. 30°30′40″ сх. д. / 50.45000° пн. ш. 30.51111° сх. д.Координати: 50°27′00″ пн. ш. 30°30′40″ сх. д. / 50.45000° пн. ш. 30.51111° сх. д. | |
| Тип споруди | споруда і кенаса |
| Розташування | Україна, Київ |
| Архітектор | Владислав Городецький |
| Скульптор | Еліо Саля |
| Засновник | Соломон Коген |
| Початок будівництва | 1898 |
| Кінець будівництва | 1902 |
| Вартість | ~ 200 тисяч рублів |
| Стиль | мавританський |
| Належність | караїмізм |
| Адреса | вул. Ярославів Вал, 7 |
| Оригінальна назва | Кенаса |
| Кенаса у Вікісховищі |
|
Історія Редагувати
Караїмська громада Києва в 1896 році нараховувала 292 особи. Для купівлі земельної ділянки під будівництво кенаси та житлового будинку, доходи від якого могли б йти на благодійні потреби караїмської громади, Коген виділив 35 000 карбованців.
Попри те, що в 1897 році Коген отримав параліч, він продовжував особисто керувати справами. Соломон Коген помер у 1900 році. У заповіті він передбачив, крім іншого, і кошти для завершення будівництва храму. Справу Соломона Когена продовжив його брат, Мойсей. Всього на будівництво витрачено близько 200 000 карбованців.
Урочисте освячення кенаси здійснив 27 січня 1902 року гахам Таврійський і Одеський Самуїл Пампулов. На церемонії були присутні віце-губернатор, міський голова, ректор університету, інші офіційні особи.
Споруду було прикрашено чудовим куполом надзвичайної краси з ліпними прикрасами роботи італійця Еліо Саля з використанням досить дорогого у той час матеріалу — цементу.
Після встановлення радянської влади кенасу закрили. Діяльність громади було припинено.
З 1926 року будівлю передано в користування просвітніх установ. Закриття кенаси затверджене рішенням Малої ради ВУЦВК від 27 липня 1927 року.
Під час Другої світової війни тут відбувалося Римо-католицьке богослужіння, потім діяв ляльковий театр, а з 1952 року — кінотеатр повторного фільму «Зоря».
Сучасність Редагувати
З 1981 року тут розмістився республіканський Будинок актора.
Будівлі кенаси завдано непоправної шкоди. Сьогодні храму не вистачає істотної деталі — сферичного купола зі шпилем. У 1970-і роки до кенаси прибудовано невелике приміщення, через яке легко можна пройти в будівлю.
Київське караїмське національно-культурне товариство «Догунма» («Відродження») не висувало вимог про повернення кенаси караїмам. Чисельність караїмів у Києві скоротилася з 292 осіб у 1896 році, коли було започатковано будівництво кенаси, до 43 осіб, за останнім переписом 2001 року.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 7 грудня 2011.
- Андрей Белоусов. Хазар потомки [ 16 липня 2020 у Wayback Machine.] Требований о возвращении Дома актера караимам «Догунма» не выдвигает. Да и не под силу караимам взять «на баланс» это прекрасное здание // Зеркало недели 29 января 1999, № 4 (225)
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 липня 2020.
Література Редагувати
- // Зеркало недели, 30 января — 5 февраля 1999, № 4 (рос.)
- Альбом «Комплекс караимских кенас в Евпатории и другие кенасы в мире» / сост. В. В. Миреев — Международный институт крымских караимов: Симферополь, Украина: 2006. — 55 стр.
- «Прорізна. Ярославів Вал: культурологічний путівник» Галайба В. В., Грузін В. М., Кадомська М. А., Малаков. Д. В. Київ 2010. — 156 стр.
Посилання Редагувати
- Караїмська кенаса в Києві [ 14 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Караїмська кенаса в Києві [ 1 грудня 2008 у Wayback Machine.]