Дмитро Михайлович Кваша (6 червня 1923, Петрівське — 7 травня 2003, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир танкового взводу 244-го окремого танкового полку 33-ї армії 1-го Білоруського фронту, старший лейтенант.
| Дмитро Михайлович Кваша | |
|---|---|
| | |
| Народження | 6 червня 1923 Петрівське, (зараз Київська область) |
| Смерть | 7 травня 2003 (79 років) Київ |
| Поховання | Берковецьке кладовище |
| Країна | СРСР |
| Приналежність | КПРС |
| Рід військ | танкові війська |
| Роки служби | 1941—1973 |
| Партія | КПРС |
| Звання | Полковник |
| Війни / битви | Німецько-радянська війна |
| Нагороди |
Біографія ред.
Народився 6 червня 1923 року на хуторі Петрівський (нині село Петрівське Вишгородського району Київської області України) в родині селянина. Українець. Член КПРС з 1945 року. Закінчив середню школу.
У червні 1941 року призваний до лав Червоної Армії. У 1942 році закінчив Орловське танкове училище. У боях німецько-радянської війни з лютого 1942 року. Воював на Південно-Західному, Північно-Кавказькому, 1-му Білоруському фронтах, командував танковим взводом, потім ротою.
У січні 1945 року старший лейтенант Д. М. Кваша зі взводом, діючи в передовому загоні, при прориві глибоко ешелонованої оборони противника на Пулавському плацдармі і в ході його переслідування в напрямі міст Зволень, Радом, Лодзь (Польща) знищив 40 автомашин, 18 танків, 75-міліметрову батарею, чотири батареї ПТО. Було вбито більше сотні гітлерівців, 123 — взято в полон.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за вміле керівництво бойовою групою, особисту відвагу і мужність, проявлені при цьому старшому лейтенанту Дмитру Михайловичу Кваші присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6419).
Після закінчення війни командував ротою курсантів Київського танково-технічного училища, в 1954 році закінчив Військову академію бронетанкових військ. З 1973 року полковник Д. М. Кваша — в запасі. Працював начальником спеціального будівельно-монтажного управління, відділу дослідного заводу «Еталон», потім інженером з техніки безпеки. Жив у Києві. Помер 7 травня 2003 року. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці».
Нагороди ред.
Нагороджений орденом Леніна, орденом Олександра Невського, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, медалями.
Література ред.
- Боевые звёзды киевлян. — Киев: Политиздат Украины, 1983.
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987