? Качка-пароплав світлоголова |
|---|
| Біологічна класифікація |
| Tachyeres leucocephalus Humphrey & Thompson, 1981 |
Ареал виду |
Посилання |
Качка-пароплав світлоголова (Tachyeres leucocephalus) — вид гусеподібних птахів родини качкових (Anatidae). Ендемік Аргентини.
Опис ред.
Довжина птаха становить 61-74 см, вага 3,8 кг. У самців голова і шия білі, решта тіла переважно сіра, живіт білий. Дзьоб яскраво-жовтувато-оранжевий з жовтим кінчиком, лапи жовтувато-оранжеві з жовтими кігтями. У самців голова і шия коричневі, навколо очей у них вузькі білі кільця, за очима вони переходять у білі смуги. Дзьоб у них зеленувато-жовтий. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць.
Світлоголові качки-пароплави є нелітаючими птахами, оскількі крила у них надто малі, щоб птахи мали можливість до функціонального польоту. Натомість крила використовуються як весла, дозволяючи качкам швидко ковзати по поверхні води.
Поширення і екологія ред.
Світлоголові качки-пароплави мешкають в прибережних районах на півдні провінції Чубут і на півночі провінції Санта-Крус, переважно в районі затоки Сан-Хорхе. Вони живуть на скелястих морських узбережжях і на пляжах. Живляться молюсками і ракоподібними, яких шукають на мілководді, пірнаючи у воду.
Світлоголові качки-пароплави гніздяться на прибережних острівцях у мілководних захищених бухтах. Сезон розмноження у них триває з жовтня по лютий. Гніздо робиться з трави, гілок та водоростей, викинутих на берег під час припливу. В кладці 5-6 яєць.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція світлоголових качок-пароплавів становить від 5300 до 5600 птахів. Їм може загрожувати знищення природного середовища, зокрема розливи нафти. На світлоголових качок-пароплавів полюють південні морські леви і косатки.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). Tachyeres leucocephalus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 07 грудня 2023
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Screamers, ducks, geese, swans. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 07 грудня 2023.
- Livezey, Bradley C.; Humphrey, Philip S. (1982). Escape behaviour of Steamer Ducks. Wildfowl (англ.) 33 (33): 12–16. ISSN 2052-6458.
- STRANECK, ROBERTO; LIVEZEY, BRADLEY C.; HUMPHREY, PHILIP S. (1983). Predation on steamer-ducks by killer whale. The Condor 85 (2): 255–256. JSTOR 1367268. doi:10.2307/1367268. Процитовано 5 грудня 2020.
Посилання ред.
- Livezey, Bradley C. (1986). Phylogeny and Historical Biogeography of Steamer-Ducks (Anatidae: Tachyeres). Systematic Zoology 35 (4): 458–469. ISSN 0039-7989. JSTOR 2413109. doi:10.2307/2413109.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |