Качинський (Орєшин) Володимир Максимович (11 липня 1885, Севастополь — 15 жовтня 1937, Київ), український та комуністичний політичний діяч, член Всеросійських Установчих зборів, член ВУЦВК.
| Качинський (Орєшин) Володимир Максимович | |
|---|---|
| Народився | 11 липня 1885 Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія |
| Помер | 15 жовтня 1937 (52 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна | Російська імперія СРСР |
| Партія | Комуністична партія Української РСР і КПРС |
Біографія ред.
Народився у родині дрібного садовода-виноградаря. Закінчив народну і реальну школу. В 1903–1905 рр. навчався в Новоросійському університеті в м. Одесі на природно-математичному факультеті.
На початку XX ст. брав активну участь у роботі партії есерів, перебував в еміграції у Франції та Італії. За участь у революційних подіях 1906 р. був засуджений судовою палатою м. Харкова.
1909 р. заарештований та висланий в Архангельську губернію. 1910 р. подав прохання про помилування («порвав з революцією»). Звільнений 1912 р. Журналіст газети «Тамбовские отклики». З 1917 р. — товариш голови Харківської губернської ради селянських депутатів, редактор газети «Земля и воля». Обраний член Всеросійських установчих зборів, брав участь у їх засіданні 5 січня 1918 р. Після створення в 1919 році УПЛСР (борьбистів) обирався членом її ЦК. 1920 року зарахований до складу КП(б)У. Згідно з постановою Оргбюро ЦК КП(б)У від 7 вересня 1922 року зарахований весь його підпільний стаж. Це давало право вважати його найстарішим членом компартії.
Потім перебував на партійній та радянській, зокрема на землеробській та кооперативній, роботі в Одесі, Харкові, Москві, Києві. У 1925—1926 роках — голова виконавчого комітету Херсонської окружної ради.
З 1926 року працював головою планової комісії, членом колегії та заступником народного комісара земельних справ Української СРР. У січні 1929 року був затверджений членом президії Всесоюзного переселенського комітету.
У 1931—1932 роках — голова міської ради в місті Кривий Ріг. З березня 1932 по 1933 р. — голова Київського обласної планової комісії та заступник голови виконавчого комітету Київської обласної ради.
Навесні 1933 року переїхав до Харкова, де зайняв посаду заступника уповноваженого Народного комісаріату зернових і тваринницьких радгоспів СРСР по Українській СРР.
Навесні 1934 року призначений заступником голови Держплану УСРР.
24 серпня 1937 р. заарештований за приналежність до «антирадянської право-троцькістської організації на Україні».
Військова колегія Верховного суду СРСР 14 жовтня 1937 року винесла вирок: засудити В. Качинського до вищої міри покарання — розстрілу, з конфіскацією всього майна. Дружина Анна Юріївна, син Сергій
Праці ред.
• Качинський В. Селянський рух на Україні в роки 1905–1907 / В. Качинський. -Х., 1927. — 231 с.
• Качинський В. Ленін і аграрне питання / В. Качинський. -Х., 1925.
• Качинский В. Социализация сельского хозяйства на Украине / В. Качинський. — К., 1919. — 29 с.
• Качинский В. Очерки аграрной революции на Украине / В. Качинський. — Х., 1923. — С. 52.
• Качинський В. За масову колективізацію / В. Качинський. — Х., 1930. — 24 с.
Джерела ред.
- Глазунов Г. О. Уперше про наукові переконання «шкідника» з українського наркомату землеробства // http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/INB/2008-2/08ggounz.pdf[недоступне посилання з липня 2019]
- Протасов Л. Г. Люди Учредительного собрания: портрет в интерьере эпохи. М., РОСПЭН, 2008.
- Кримінальна справа В. М. Качинського. — Галузевий архів СБУ. — Ф. 6. — Спр. № 44969 фп. — 123 арк.
- Особовий листок відповідального робітника. — Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. — Ф. 1. — Оп. 11. — Спр. 1003. — Арк. 3-4.