Катіо́н (від грецької kata — вниз і iōn — той, що йде) — позитивно заряджений іон. Під час електролізу рухаються до катоду. Термін був запропонований англійським фізиком Майклом Фарадеєм.
Різновиди Редагувати
- Арил-катіон — карбокатіон, формально утворений відніманням гідрид йона від кільцевого атома C арену. Пр., фенільний катіон або фенілій. Є інтермедіатами в реакціях нуклеофільного заміщення (SN1). Ar–N2+ → Ar+ + N2
- Ацил-катіони — катіони, що мають загальну формулу R-C+=O, плоскі, позитивний заряд зосереджений на атомі C. Особливо стійкими є ті, в яких карбоновий атом має просторову заслінку, пр., 2,4,6-триметилбензоїл.
- Карбокатіон — катіон, який містить парне число електронів, а позитивний заряд формально локалізований на одному чи більше вуглецевих атомів. У його структурі можна виділити три координований атом C, що має незаповнену орбіталь і несе позитивний заряд, отже, є сильною кислотою Льюїса. Геометрія — плоска, тригональна. Це загальний термін, що охоплює як класичні карбонові йони, так і некласичні карбокатіони (карбонові йони, вінілкатіони, тропілові та ін.). Назви карбокатіонів утворюються додаванням слова катіон до назви відповідного радикалу.
- Метиловий катіон — нова сполука вуглецю в космічному просторі, яка є основою для життя, форма якого відома людству.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
| Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |