Катерина Акакіївна Мцітурідзе (груз. ეკატერინე მწითურიძე; нар.. 10 січня 1972, Тбілісі, Грузинська РСР) — російська телеведуча, кінознавець і кінокритик, колишній головний редактор журналу «Variety Russia», глава Роскіно (у 2011—2020 рр.), кіноексперт Першого каналу, автор концепції і генеральний продюсер СПММФ (Санкт-Петербурзький міжнародний медіа-форум).
| Катерина Мцітурідзе | |
|---|---|
| груз. ეკატერინე მწითურიძე | |
| Дата народження | 10 січня 1972 (51 рік) |
| Місце народження | Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР |
| Громадянство | СРСР Грузія Росія |
| Alma mater | Тбіліський державний університет |
| Професія | телеведуча, журналістка, кінопродюсерка, кінокритик |
| IMDb | ID 5712876 |
| Катерина Мцітурідзе у Вікісховищі |
Член Союзу кінематографістів РФ, член Спілки журналістів Росії і Міжнародного союзу журналістів, член міжнародної Асоціації кінопреси ФІПРЕССІ, академік Національної Академії кінематографічних мистецтв і наук Росії, магістр історичних наук.
Біографія ред.
Народилася 10 січня 1972 року в місті Тбілісі (Грузинська РСР, СРСР).
У 1994 році закінчила історичний і кінознавчий факультети Тбіліського державного університету ім. Івана Джавахішвілі. Диплом, який Катерина захищала на історичному факультеті, був присвячений італійським місіонерам XVII століття (її спеціальність — медієвістика), на кінознавчому — творчості Отара Іоселіані. За дипломну роботу на історичному факультеті Катерина отримала ступінь магістра історичних наук.
Творчість ред.
В активі Катерини — дипломи Каннського і Венеціанського міжнародних кінофестивалів, AFM в Лос-Анджелесі.
- У 1991—1994 роках працювала в Грузії — журналі «Сінема», газеті «Новинки екрану» і на другому каналі грузинського телебачення.
- З 1994 року живе в Москві.
- У 1995 році — помічник президента XIX Московського міжнародного кінофестивалю кінорежисера С. Соловйова.
- З 1996 року веде авторську рубрику про кіно («Це кіно») в ранковій програмі Першого каналу.
- Червень 2001 року — член журі FIPRESCI 23-го Московського міжнародного кінофестивалю.
- Травень 2002 року — член журі FIPRESCI 55-го Каннського Міжнародного кінофестивалю.
- Червень 2003 року — член журі дебютних фільмів 25-го Московського міжнародного кінофестивалю.
- Травень 2008 року — член журі «Особливий погляд» 61-го Каннського міжнародного кінофестивалю.
- Травень 2008 (по сьогоднішній день) — засновник і директор російського павільйону на Каннському міжнародному кінофестивалі.
- Вересень 2010 — січень 2011 рр .. — веде північноамериканську PR та рекламної кампанії фільму «Край» (реж. О. Ю. Учитель). Фільм отримав номінацію на премію Іноземної преси Голлівуду HFPA — «Золотий глобус».
- З 26 квітня 2011 року — генеральний директор ВАТ «РОСКІНО» (Совекспортфільм).
- Вересень 2011 р. — веде міжнародну PR та рекламну кампанії фільму «Фауст» (реж. О. М. Сокуров). Фільм отримує головний приз — Золотого лева Св. Марка Венеціанського міжнародного кінофестивалю.
- Червень 2012 р. — проводить у межах 34-го Московського міжнародного кінофестивалю Перший міжнародний пересувний кіноринок російського контенту «DOORS».
- Листопад 2012 р. — укладає договір з найбільшим інтернет-порталом США — HULU про дистрибуції 12 нових російських фільмів.
- Травень 2014 р. — укладає договір з HULU про дистрибуції російських телесеріалів каналу СТС.
- Жовтень 2014 — генеральний продюсер Санкт-Петербурзького міжнародного медіа-форуму.
- У 2015 році стала членом журі 1-го Московського єврейського кінофестивалю, а в 2016 році — 2-го Московського єврейського кінофестивалю
У жовтні 2017 року Катерина Мцітурідзе докладно розповіла пресі про те, що двічі, у 2003 році на Берлінському кінофестивалі і в 2004 році на Венеціанському кінофестивалі, зазнала сексуальних домагань з боку голлівудського продюсера Гарві Вайнштайна.
У грудні 2019 року міністр культури Росії Володимир Мединський повідомив про те, що Катерина Мцітурідзе скоро покине пост керівника Роскіно. Відставка сталася в лютому 2020 року.
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 5 квітня 2020.
- Глава «Роскино» заявила о провале почти всех новых российских фильмов [ 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Лента. Ру, ноя 2016
- ↑ . ТАСС. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
- ↑ Екатерина Мцитуридзе [ 13 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Ведомости
- . Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 4 червня 2017.
- . Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 5 квітня 2020.
- . Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
- . Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 5 квітня 2020.
- . Росбизнесконсалтинг. 19 жовтня 2017. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 20 жовтня 2017.
- . Росбизнесконсалтинг. 20 жовтня 2017. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2017.
- Дмитрий Волчек (21 жовтня 2017). . Радіо Свобода. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2017.
- . ТАСС. Архів оригіналу за 23 січня 2020. Процитовано 27 грудня 2019.
- (рос.). РИА Новости. 20191226T1506+0300. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 27 грудня 2019.
Посилання ред.
- Катерина Мцітурідзе [ 5 березня 2004 у Wayback Machine.] на сайті Першого каналу
- Катерина Мцітурідзе — телепередача «Це кіно» (відео на YouTube)
- Огляд стилю Катерини Мцітурідзе [ 13 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // spletnik.ru
- «Важливо розвивати культуру споживання свого кіно» [ 13 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // zolausa.info
- «Російському кіно потрібні системні реформи» [ 1 січня 2021 у Wayback Machine.] // Стрічка. Ру, березень 2017