| |
| Дані про відкриття | |
|---|---|
| Дата відкриття | 30 липня 1938 року |
| Відкривач(і) | Сет Барнс Ніколсон |
| Планета | Юпітер |
| Номер | |
| Орбітальні характеристики | |
| Велика піввісь | 23 400 000 км |
| Орбітальний період | 702,28 діб |
| Ексцентриситет орбіти | 0,25 |
| Нахил орбіти | 164,91° (до екліптики), 167,53° до площини екватора планети |
| Фізичні характеристики | |
| Видима зоряна величина | {{{видима зоряна величина}}} |
| Діаметр | ~46 км |
| Середній радіус | ~23 км |
| Площа поверхні | 6 600 км² |
| Маса | 1,3×1017 кг |
| Густина | 2,6 (оцінка) г/см³ |
| Друга космічна швидкість | 0,028 км/с |
| Альбедо | 0,04 (оцінка) |
| Атмосферний тиск | ~0,017 Па |
| Температура поверхні | ~124 К |
| Атмосфера | відсутня |
| Інші позначення | |
| Юпітер XI | |
| Карме у Вікісховищі |
Карме (грец.Κάρμη) (англ. Carme) — нерегулярний супутник Юпітера, відомий також під назвою Юпітер XI. З 1955 по 1975 називався Пан (англ. Pan).
Назва закінчується на «е» згідно з правилами Міжнародного астрономічного союзу для позначення супутників з ретроградними орбітами.
Відкриття Редагувати
Відкритий 1904 року Сетом Барнсом Ніколсоном (англ. Seth Barnes Nicholson) в обсерваторії Маунт-Вілсон, що у Каліфорнії, і названий Юпітер XI. 1975 року отримав офіційну назву Гімалія — по імені персонажа давньогрецької міфології — німфи Гімалії. У Гімалію був закоханий Зевс (в римському пантеоні — Юпітер).
Орбіта Редагувати
Супутник за 702,28 земної доби здійснює повний оберт навколо Юпітера на відстані приблизно 23,4 Мкм. Орбіта має ексцентриситет 0,25.
Елара належить до групи Карме, супутників що обертаються за 23—24 Гм від Юпітера, з нахилами орбіт приблизно 165°. Орбіти супутиків постійно змінюються внаслідок впливу Сонця і Юпітера, в цій статті наведена інформація станом на 2000 рік.
Фізичні характеристики Редагувати
Супутник діаметром приблизно 46 кілометрів, альбедо 0,04. Оцінна густина 2,6 г/см³.
Має нейтрально-сірий колір (Показник кольору B-V=0.62, R-V=0.4). Так звані «водні» поглинання на довжинах хвиль 3 μм, подібно до астероїдів типу C, можуть свідчити про наявність води в мінералах астероїда.
Примітки Редагувати
- Jacobson, R. A. (2000). The Orbits of Outer Jovian Satellites. Astronomical Journal 120: 2679–2686. doi:10.1086/316817.
Посилання Редагувати
- на сайті Дослідження Сонячної системи (НАСА) (англ.)
- (англ.)
| Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |