Карл Юлій Христіанович Данішевський (15 травня 1884, Добленський повіт Курляндської губернії, тепер Латвія — розстріляний 8 січня 1938, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський партійний діяч, латиський революціонер-підпільник. Член ВЦВК та ЦВК СРСР. Член ЦК РСДРП у 1906—1911 роках, член Російського бюро ЦК РСДРП у 1908—1909 роках. Кандидат у члени ЦК РКП(б) у 1919—1920 роках.
Данішевський Карл Юлій Христіанович | |
---|---|
![]() | |
Народився | 15 травня 1884[2] d, Курляндська губернія, Російська імперія |
Помер | 8 січня 1938[1](53 роки) Москва, СРСР[2] |
Поховання | (Розстрільний полігон «Комунарка») |
Громадянство | ![]() ![]() |
Національність | (латиш) |
Діяльність | політик, революціонер, державний службовець |
Галузь | (політична діяльність)[3][3], d[3], державна служба[3] і (лісокористування)[3] |
Знання мов | латиська[3] і російська[3] |
Членство | (Центральний виконавчий комітет СРСР), (Всеросійський центральний виконавчий комітет) і Всесоюзне товариство старих більшовиків |
Партія | ВКП(б) |
|
Життєпис
Народився в селянській родині, батько був землевласником-арендарем. Закінчив чотирирічне міське початкове училище в Мітаві (Єлгаві). У 1903 році закінчив Мітавське (Єлгавське) реальне училище.
У 1900 році приєднався до Латвійської соціал-демократичної робітничої партії (ЛСДРП). З осені 1903 по весну 1904 року був членом Мітавського (Єлгавського) комітету партії, працював у нелегальній друкарні. Мав партійні псевдоніми Нієдра, Пакалнс, Палейя, Герман.
У 1904 році був одним із організаторів першотравневої робітничої демонстрації в Мітаві (Єлгаві), за що був заарештований і перебував у в'язницях Мітави і Туккума до лютого 1905 року. Після звільнення із ув'язнення висланий під нагляд поліції в маєток батька, потім перебував на нелегальному становищі, був організатором руху латиських наймитів і селян. Входив до ЦК ЛСДРП, Ризького Федеративного комітету, Лібавського (Лієпайського) комітету ЛСДРП.
Активний учасник російської революції 1905—1907 років; делегат IV і V з'їздів РСДРП, учасник з'їзду соціал-демократів Закавказзя (1908 рік). У 1907—1914 роках вів революційну роботу в Санкт-Петербурзі, Теріокі, Куокола, Баку, Тифлісі, Варшаві, Ризі, Лібаві, Москві. У 1908 році працював співробітником газети «Циня» («Боротьба») у місті Ризі.
З червня 1908 по 1909 рік служив у російській армії. У 1909 році був заарештований, перебував у таборах Варшавського військового округу в місті Остров Ломжинської губернії. Тоді ж був демобілізований із армії, повернувся до Риги, де продовжив працювати в газеті «Циня».
З 1910 року навчався в Московському комерційному інституті, з якого в 1912 році був виключений за участь у революційній діяльності. Був висланий до Вітебської губернії, займався літературною працею, викладав у гімназії міста Режиця. У 1913 році перебував на нелегальній роботі в Мітаві, з грудня 1913 по листопад 1914 року — в Ризі, де працював редактором нелегальної газети «Циня».
У листопаді 1914 року заарештований, сидів у Ризькій в'язниці. У лютому 1915 року засуджений на довічне заслання в Наримський край. З лютого 1915 року відбував заслання, був заарештований і до серпня 1915 перебував у в'язниці міста Томська. У січні 1917 року втік із заслання до міста Самари.
Після Лютневих подій 1917 року прибув до Москви, вів нелегальну партійну роботу в Сокольницькому районі Москви, був обраний членом Московського комітету РСДРП(б) та депутатом Московської ради. Працював у латиській групі РСДРП «Зіємельнієкі». З травня 1917 року перебував у Латвії, один із редакторів більшовицьких газет «Циня» («Боротьба») та «Солдатська правда», вів революційну агітацію серед робітників та латиських стрільців у військових частинах 12-ї російській армії. Після захоплення у вересні 1917 року міста Риги німецькими військами перебував у підпіллі, проводив роботу з агітації серед солдатів німецької армії. У червні 1918 року перебрався до Москви.
Був делегатом V Всеросійського з'їзду Рад у Москві (липень 1918 року), під час роботи якого розпочався заколот лівих есерів. За дорученням Володимира Леніна Карл Данішевський разом з І. Вацетісом керував бойовими діями Латиської стрілецької дивізії, яка відіграла велику роль у ліквідації партії лівих есерів.
У липні 1918 року — уповноважений Ради народних комісарів РРФСР на Східному фронті. 18 липня — 19 серпня 1918 року — член Революційної військової ради (РВР) Східного фронту. З липня по жовтень 1918 року — військовий комісар штабу Східного фронту РСЧА. З 6 вересня 1918 по квітень 1919 року був членом РВР Республіки (РРФСР).
З 14 жовтня 1918 року по 27 квітня 1919 року — голова Революційного військового трибуналу РРФСР.
Одочасно, 4 грудня 1918 — травень 1919 року — заступник голови уряду Радянської Латвії та голова Ради революційної оборони уряду Латвії. Обирався членом ЦК Комуністичної партії Латвії.
З 15 березня по 31 травня 1919 року — член РВР (армії Радянської Латвії). З 31 травня по 22 червня 1919 року — член РВР 15-ї армії Західного фронту.
13 липня 1919 року призначений помічником військового комісара польового штабу РВРР, а із 7 вересня 1920 по 10 лютого 1921 року був військовим комісаром Польового штабу Революційної військової ради Республіки. Брав участь у плануванні та проведенні операцій проти білогвардійських армій Колчака, Денікіна, Юденича та Врангеля, був одним із керівників червоного терору в Криму.
У січні — березні 1921 року — член Сибірського бюро ЦК РКП(б) в місті Омську. Одночасно, в лютому — березні 1921 року — відповідальний секретар Сибірського бюро ЦК РКП(б). У 1921 році був виключений із партії, але невдовзі поновлений рішенням ЦКК РКП(б).
З березня 1921 по 1922 рік — начальник головліскому Вищої ради народного господарства РРФСР. З 1922 по липень 1923 року — начальник центрального управління ліспрому Вищої ради народного господарства РРФСР. З липня 1923 по січень 1926 року — начальник центрального управління ліспрому Вищої ради народного господарства СРСР.
Одночасно в серпні 1921 року призначений головою правління державного тресту «Північліс», де працював до січня 1926 року. 1923 року підписав опозиційну «Заяву 46-ти», але незабаром від опозиції відійшов.
У травні 1926 року — заступник голови, з травня 1926 по серпень 1928 року — голова правління Зовнішторгбанку СРСР.
З серпня 1928 по лютий 1930 року працював головою правління акціонерного товариства «Експортліс». З лютого 1930 по лютий 1932 року — голова правління всесоюзного об'єднання «Експортліс» та член колегії Народного комісаріату зовнішньої торгівлі СРСР.
7 березня 1932 — 27 квітня 1935 року — заступник народного комісара лісової промисловості СРСР.
У 1935—1937 роках працював начальником «Головпівдзахлісу» Народного комісаріату лісової промисловості СРСР.
16 липня 1937 року заарештований органами НКВС. 8 січня 1938 року за звинуваченням в участі в контрреволюційній терористичній організації засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР до страти, того ж дня розстріляний та похований на розстрільному полігоні «Комунарка» в Московській області.
Посмертно реабілітований 18 липня 1956 року.
Твори
- Напередодні соціальної революції (т. 1-3, 1918-1920).
- Боротьба за Радянську Латвію (1929).
- Спогади про Леніна (у співавт. з С. Каменєвим).
- Революційні військові трибунали. Москва, 1920.
Примітки
- Данишевский Карл Юлий Христианович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. (А. М. Прохоров) — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- (Deutsche Nationalbibliothek) Record #1032455977 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Czech National Authority Database
Джерела
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет