Карачун (Карачун-гора) — гора поблизу міста Слов'янськ Донецької області України. Висота вершини — 167,6 м. На горі є крейдяний кар'єр, а біля її підніжжя протікає річка Сухий Торець. У 1976—1979 роках на Карачун-горі був побудований телерадіопередавальний центр зі щоглою висотою 222 м, яка в ніч на 1 липня 2014 року впала внаслідок бойових дій.
| Карачун | |
| Щогла на Карачун-горі, що стояла до 2014 | |
| 48°48′49″ пн. ш. 37°33′42″ сх. д. / 48.81362900002777394° пн. ш. 37.56175100002777612° сх. д.Координати: 48°48′49″ пн. ш. 37°33′42″ сх. д. / 48.81362900002777394° пн. ш. 37.56175100002777612° сх. д. | |
| Країна | Україна |
|---|---|
| Розташування | Україна Донецька область, Слов'янськ |
| Тип | гора |
| Висота | 167,6 м |
| Карачун Карачун (Донецька область) | |
| Карачун у Вікісховищі |
Через важливість стратегічного значення гори і розташованої на ній телевежі в ході війни на сході України 2014 року за Карачун протягом квітня — липня тривали бої між українськими захисниками та проросійськими збройними формуваннями.
Назва Редагувати
Назва гори перекладається з тюркських мов як «чорна смерть». Ця назва, ймовірно, пов'язана із тим, що через своє панівне становище гора допомагала першим поселенцям захищатися від набігів половців. Пізніше на горі розташовувалися козацькі дозори.
Легенди Редагувати
З горою Карачун пов'язана старовинна легенда. Нібито в стародавні часи на горі оселився опальний боярин Карачун зі своїми поплічниками. Поблизу гори проходив торговий шлях і боярин зі своєю бандою став займатися розбіями та пограбуванням. Награбоване золото Карачун ховав глибоко в горі. Коли цар дізнався про витівки опального боярина, він послав до нього своє військо. У цьому бою банда Карачуна була розбита, а сам він загинув. І з цього часу гора нібито і носить назву Карачун.
Згідно з іншою легендою, двоє братів — розбійників з банди Карачуна захотіли оволодіти дочкою місцевого лісника. Вона спробувала втекти від них, але розбійники наздогнали її на вершині гори. І тоді дівчина сказала: «Чим бути вашою полонянкою, краще вже я тут каменем ляжу! Та й ви, прокляті, щоб скам'яніли за вашу жорстокість і зло!». І в ту ж мить вона перетворилася в камінь, а слідом за нею скам'яніли і обидва брати. Нібито ці камені і понині лежать на вершині гори.
Значення в ході війни на сході України Редагувати
Через стратегічну важливість гори, її панівну висоту над містом та розташування на ній телевежі 2014 року в ході війни на сході України вона стала об'єктом затяжного протистояння між силами невизнаної «Донецької народної республіки» та українською армією. У ніч на 1 липня 2014 року в результаті обстрілу українських позицій на горі Карачун, обвалилася розташована на горі телевежа.
У жовтні 2016 року було заплановано відкрити новозбудовану телевежу на горі Карачун, що, однак, не сталося. Загалом передавачі вежі транслюватимуть 15 загальноукраїнських TV-каналів і 7 радіостанцій. Висота споруди становитиме 180 метрів, радіус її покриття — 62 км..
17 листопада 2016 р. повідомлено, що конструкція телевежі на горі Карачун готова до експлуатації і протягом одного-двох тижнів розпочне мовлення.
5 грудня 2016 року відбулося відкриття телевежі за присутності Президента України Петра Порошенка.
Нова вежа, змонтована на горі Карачун, коротша за попередню на 40 метрів, радіус покриття сигналом з неї становить 60 кілометрів (на підконтрольні Україні території). Тут встановлені передавачі 24 національних і місцевих телеканалів.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ . Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 1 липня 2014.
- . ZIK. 1 липня 2014. Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 7 червня 2015.
- Костыря И. С. Думы о Донбассе. — Каштан, 2004. — 483 с.
- ↑ Костыря И. С. Думы о Диком Поле: думы, легенды, были. — Каштан, 2003. — 237-239 с.
- . Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 13 жовтня 2016.
- ↑ Телевежа на горі Карачун вже майже добудована. Укрінформ. 17 листопада 2016. оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 19 лютого 2023.
- Запуск телерадіовежі на горі Карачун
- . Архів оригіналу за 6 грудня 2016. Процитовано 5 грудня 2016.
- . Архів оригіналу за 6 лютого 2017. Процитовано 5 лютого 2017.