Капібара (Hydrochoeris Brisson, 1762) — рід гризунів родини Кавієві (Caviidae), поширений у країнах Латинської Америки. Капібари мешкають на берегах річок, озер, струмків і в болотистих місцях, ведуть напівводний спосіб життя, живляться рослинами. Капібари — соціальні тварини, живуть у групах до 100 особин і спілкуються за допомогою різноманітних вокалізацій. Загрозами для капібар є полювання на них заради м'яса та шкіри. Вони також страждають від вирубування лісів, осушування заболочених місць та екстенсивного сільського господарства.
| Капібара | |
|---|---|
| Капібара велика (Hydrochoerus hydrochaeris) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Кавієві (Caviidae) |
| Підродина: | Капібарові (Hydrochoerinae) |
| Рід: | Капібара (Hydrochoerus) Brisson, 1762 |
| Види | |
| Ареали капібари великої (зеленим) і капібари малої (червоним) | |
| Вікісховище: Hydrochoeris |
Етимологія Редагувати
Слово капібара прийшло із мови гуарані, воно буквально означає «господар трав», наукова ж назва hydrochoerus складається з двох грецьких слів: ὕδωρ (гідор) — вода і χοίρος (хойрос) — свиня, тобто «водяна свиня». Назва натякає на зовнішній вигляд цих гризунів. Типовий вид роду — Sus hydrochaeris Linnaeus, 1766 — первинно був описаний як вид роду свиня (Sus Linnaeus).
Систематика Редагувати
Молекулярні дослідження вказують на те, що рід Капібара найбільш тісно пов'язаний з родом Kerodon. Рід Hydrochoeris складається з двох сучасних видів.
- Рід Hydrochoerus (Капібара)
Опис Редагувати
Великі гризуни з щільною статурою, короткими ногами та опуклою головою. Вони мають довгу, пряму морду та великі передні зуби, що використовуються для поїдання рослинної їжі.
Довжина тіла у капібари великої, яку ще звуть водосвинкою звичайною, становить 1-1,35 м, а висота в загривку – 50-60 см. Вага дорослих самців сягає 34-63 кг, а самиць – 36-65 кг.
Мала капібара трохи менша за розмірами у порівнянні з великою. Довжина тіла в неї сягає 0,8-1 м, а вага – від 25 до 45 кг.
Група капібар складається з дорослого самця, кількох самок з потомством та підпорядкованих самців на периферії групи. Територія такої групи займає приблизно 10 га. У сухий сезон капібари концентруються навколо джерел води, утворюючи агрегації сотень тварин.
Тривалість життя Редагувати
Тривалість життя у дикій природі становить від 7 до 10 років, і близько 12 років капібари живуть у неволі.
Середовище проживання та географічний ареал Редагувати
Капібари зустрічаються тільки в районах, де вода легко доступна: затоплені луки є їх переважним середовищем , але також вони зустрічаються в заболочених районах і низовинних лісах, де є хороші пасовища, і вода доступна цілий рік. Проте ці гризуни займають цілу низку місць проживання, включаючи сухий ліс, чагарники і луки.
Вони зустрічаються в Південній Америці, включаючи країни від Венесуели та Колумбії до Аргентини та Уругваю.
Раціон Редагувати
Капібари є травоїдними і харчуються переважно рослинами, включаючи трави, листя, кору та плоди. Вони також можуть використовувати в їжу різні види водних рослин.
Джерела Редагувати
- вебсайт [Архівовано 16 серпня 2013 у WebCite] МСОП
- вебсайт [ 16 листопада 2021 у Wayback Machine.] Папського Католицького Університету Еквадору
- Michael D. Carleton, Guy G. Musser: Order Rodentia. In: Don E. Wilson, DeeAnn M. Reeder (Hrsg.): Mammal Species of the World. 3. Ausgabe. Johns Hopkins University Press, Baltimore 2005, S. 745–1600, ISBN 0-8018-8221-4. - розділ Hydrochoeris [ 10 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Капібара: найбільший гризун у світі – фото, опис, цікаві факти.
| Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Rowe, D. L.; Honeycutt, R. L. Phylogenetic relationships, ecological correlates, and molecular evolution within the Cavioidea (Mammalia, Rodentia) // Biology and Evolution. — 2002. — Вип. 19. — № 3. — С. 263–277. — DOI:.
- Пантелеев, Павел (2010). Родентологія ((Російска)). Москва: Павел Александрович Пантелеев. с. 10.
- ↑ Капібара – опис, харчування, поведінка, розмноження, фото та відео • NRV UA. NRV UA (укр.). 26 березня 2023. Процитовано 5 червня 2023.