Каліфорнійська затока Каліфорні йська зато ка ісп Golfo de California Mar Bermejo затока що відділяє півострів Каліфорні

Каліфорні́йська зато́ка (ісп. Golfo de California; Mar Bermejo) — затока, що відділяє півострів Каліфорнія від мексиканського узбережжя Тихого океану. Відома також як Море Кортеса (ісп. Mar de Cortes).

**Каліфорнійська затока**
ісп. Golfo de California; Mar Bermejo ісп. Mar de Cortes

28° пн. ш. 112° зх. д. / 28° пн. ш. 112° зх. д. / 28; -112Координати: 28° пн. ш. 112° зх. д. / 28° пн. ш. 112° зх. д. / 28; -112
Частина від	Північна частина Тихого океану^d
Прибережні країни	Мексика
Довжина	1 126 км
Ширина	48-241 км
Площа	160 000 км²
Максимальна глибина	3 292 м
Середня глибина	808 м
Об'єм	145 000 км³
Вливаються	Колорадо, Фуерте, Майо, Сіналоа, Сонора і Які
Острови	Анхель-де-ла-Гуарда, Тібурон, Кармен, Сан-Хосе, Еспіріту-Санто, Серральво
ідентифікатори і посилання
P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic	4314
GeoNames	4016118
Каліфорнійська затока Каліфорнійська затока (Мексика)

Каліфорнійська затока у Вікісховищі

Опис Редагувати

Міжнародна гідрографічна організація визначає південний кордон Каліфорнійської затоки як «лінію, що сполучає мис Піастла (23° 38' пн. ш.) в Мексиці і південний край півострова Каліфорнія».

Довжина Каліфорнійської затоки 1 126 км, ширина 48—241 км, середня глибина 818 метрів, максимальна глибина понад 3000 метрів, обсяг 145 000 км³, її загальна площа становить 177 000 км² (160 000 км² за іншими джерелами).

Води затоки омивають мексиканські штати Баха-Каліфорнія, Баха-Каліфорнія-Сур, Сонора і Сіналоа. Затока утворилася близько 5,3 млн років тому, коли річка Колорадо, внаслідок тектонічних рухів розлому Сан-Андреас знайшла вихід до океану.

Затока розділена на дві частини великими островами Анхель-де-ла-Гуарда і Тібурон. Північна частина мілководна, глибини тут рідко перевищують 180 метрів. У південній частині затоки є кілька депресій, глибина деяких із них перевищує 3000 метрів.

Найбільші міста на берегах затоки: Гуаймас і Ла-Пас. Інші населені пункти: Долорес, Лорето, Санта-Росалія, Пуертесітос, Сан-Феліпе, Ель-Гольфо-де-Санта-Клара, Пуерто-Пеньяско, Ель-Десембоке, Пуерто-Лібердад, Баїя-Кіно, Тастіота, Яварос, Ахьябампо.

Клімат Редагувати

Акваторія затоки повністю лежить у тропічному кліматичному поясі. Увесь рік панують тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають пасатні вітри. У теплий сезон утворюються тропічні циклони. На півночі відносно прохолодно, висока вологість повітря (часті тумани), але дощі майже відсутні. На півдні достатньо спекотно, дощова погода.

Температура води біля Пуерто-Пеньяско
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Середня температура, °C	17	16	17	19	21	23	26	28	28	26	23	19	22
Джерело:

Температура води біля Ла-Пасу
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Середня температура, °C	19	19	21	23	25	27	28	30	28	27	24	21	24
Джерело:

Температура води біля Кабо-Сан-Лукасу
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Середня температура, °C	20	19	19	19	20	21	24	26	26	26	24	22	22
Джерело:

Біологія Редагувати

Акваторія затоки утворює морський екорегіон моря Кортеса бореальної тихоокеанської зоогеографічної провінції. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до східнопацифічної області тропічної зони, з переходом до субтропічної на півночі.

Вузька довга затока має багату екосистему. На додаток до широкого кола ендеміків, таких як каліфорнійська морська свиня, що перебуває під загрозою зникнення, тут мешкає безліч мігруючих видів, таких як горбатий кит, сірий кит, косатка, манта, кальмар Гумбольдта і шкіряста черепаха, а також синій кит, найбільша у світі тварина. Район затоки біля дельти річки Колорадо має невелику залишкову популяцію риби тотоаба. Цей регіон є одним із центрів спортивного рибальства світового класу, з багатою історією світових рекордів.

Регіон також має багату історію комерційного рибальства. Проте, здатність затоки відновлюватися після багатьох років надмірного вилову залишається невизначеною. Крім того, зміни в екології суші, такі як значне скорочення стоку з річки Колорадо в затоку, негативно позначилися на рибальстві, особливо в північному регіоні.

У Каліфорнійській затоці міститься велика кількість морських ссавців, багато з яких рідкісні і перебувають під загрозою зникнення. Її численні острови і острівці є важливими місцями гніздування для тисяч морських птахів, а його води є основним місцем для розмноження і харчування безлічі видів риб, у тому числі і мігруючих. Протягом десятиліть сардини і анчоуси були головним багатством затоки. Забруднення води є проблемою в Каліфорнійській затоці, але не головною, більш нагальними проблемами є надмірний вилов риби і донне тралення, що знищує водорості і молюсків.

Див. також Редагувати

Острови та природоохоронні території Каліфорнійської затоки

Примітки Редагувати

. International Hydrographic Organization. 1953. с. 35. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 5 лютого 2019.
Rebekah K. Nix. (PDF). University of Texas at Dallas. Архів оригіналу за 13 листопада 2018. Процитовано 10 квітня 2010.
. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 24 травня 2017.
Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
↑ (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
Archived copy. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 12 червня 2012.
http://www.deepmexico.com/es/ocean_dives.html [ 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]
. Surf-forecast.com. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 8 грудня 2013.
(англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
(рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

Посилання Редагувати

;
;
Пустельний музей [ 22 липня 2016 у Wayback Machine.];
México Desconocido: Golfo de California. (ісп.)
Rebekah K. Nix, «The Gulf of California: A Physical, Geological, and Biological Study» [ 13 листопада 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
Калифорнийский залив [ 1 травня 2015 у Wayback Machine.] / Велика радянська енциклопедія (рос.)

[1] . International Hydrographic Organization. 1953. с. 35. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 5 лютого 2019.

[Nix-2] Rebekah K. Nix. (PDF). University of Texas at Dallas. Архів оригіналу за 13 листопада 2018. Процитовано 10 квітня 2010.

[3] . Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 24 травня 2017.

[Атлас7-4] Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.

[ФГАМ1964-5] (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.

[redalyc.uaemex.mx-6] Archived copy. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 12 червня 2012.

[deepmexico.com-7] ttp://www.deepmexico.com/es/ocean_dives.html [ 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]

[8] . Surf-forecast.com. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 8 грудня 2013.

[Spalding2007-9] (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707

[ЖЖ1-10] (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.