Кальни́к (до 1671 р. — Калнич) — село в Україні, у Дашівській селищній громаді Гайсинського району Вінницької області. Розташоване у гирлі річки Кальничка (притока Собу) за 17 км на південний схід від міста Іллінці. Через село проходить автошлях Р33. Населення становить 1 077 осіб (станом на 1 січня 2018 р.).
| село Кальник | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Вінницька область |
| Район | Гайсинський район |
| Громада | Дашівська селищна громада |
| Облікова картка | Кальник |
| Основні дані | |
| Засноване | 1629 |
| Населення | ▼ 1077 (01.01.2018) |
| Територія | 3.090 км² |
| Поштовий індекс | 22732 |
| Телефонний код | +380 4345 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°02′15″ пн. ш. 29°23′36″ сх. д. / 49.03750° пн. ш. 29.39333° сх. д.Координати: 49°02′15″ пн. ш. 29°23′36″ сх. д. / 49.03750° пн. ш. 29.39333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 207 м |
| Водойми | р. Кальничка, Соб |
| Відстань до обласного центру | 80,6 км |
| Відстань до районного центру | 31,4 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22740, смт. Дашів, вул. Горького, 9 |
| Староста | Антонюк Валерій |
| Карта | |
Кальник | |
Кальник | |
| Мапа | |
| Кальник у Вікісховищі |
Походження назви Редагувати
Існує дві версії походження топоніму Кальник: одні дослідники виводять її від тюркського «коло, воронка» в означенні «ріка, багата воронками»; інші вбачають в ньому тюркський корінь, від якого походить і давньоруське літописне Калка, Калак - «місце, поросле очеретом».
Історія Редагувати
Перша письмова згадка про село — в документах 1460-х років.
У 1644 році — дідична власність князя Корецького Самуеля Кароля 1648 року й пізніше
У 1648–1667 був центром Кальницького полку.
За описом Лаврентія Похилевича занепад містечка стався після його знищення 1671 спільним військом під проводом гетьманів коронного Собеського, напольного Вишневецького та запорізького Ханенка за підтримку гетьмана Петра Дорошенка. 1864 року у селі мешкало 1220 православних (серед яких — близько 200 шляхти) та 95 римо-католиків. Дерев'яна Церква Різдва Богородиці була побудована за церковними документами 1700 року, володіла 40 десятин землі.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Кальницької волості Липовецького повіту Київської губернії, мешкало 1158 осіб, налічувалось 204 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок, лавка, водяний млин і бурякоцукровий завод.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2283 осіб (1129 чоловічої статі та 1154 — жіночої), з яких 2182 — православної віри.
12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Дашівської міської громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Іллінецького району, село увійшло до складу Гайсинського району.
Інфраструктура Редагувати
На території села працюють аграрне підприємство, товариство «Агромаш», а також лісомисливське господарство.
Пам'ятки Редагувати
Біля села знаходиться курган скіфського часу V—IV ст. до н. е
Відомі люди Редагувати
Кальницькі полковники Редагувати
Уродженці Редагувати
- Івашкевич Ярослав — польський письменник
- Олександр Семенович Западинський — Герой Радянського Союзу
- Казьмирчук Григорій Дмитрович — історик, доктор історичних наук
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Про схвалення у новій редакції проекту перспективного плану формування територій громад Вінницької області.
- . Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 27 лютого 2020.
- Дмитро Вирський. Виправа князя С. К. Корецького у степове Побужжя (серпень-жовтень 1644 р.) / Український історичний журнал.— К., № 1 за січень-лютий 2015.— С. 32; прим.
- рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-89)
- . www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- . Google My Maps. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 27 вересня 2019.
Джерела Редагувати
- Kalnik, powiat lipowiecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 704. (пол.)— S. 704-707. (пол.)
Література Редагувати
- Кальни́к // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.265-266
Посилання Редагувати
- Кальник — місто полкове // Україна молода, 24.01.2007 [ 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- http://www.kalnik-nash.vn.ua/ [ 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]