www.wikidata.uk-ua.nina.az

Каленик Мишкович руський боярин першої половини XV століття що належав до ближнього оточення вірної ради великого князя

Каленик Мишкович

Каленик Мишкович — руський боярин першої половини XV століття, що належав до ближнього оточення («вірної ради») великого князя литовського й руського Свидригайла Ольгердовича, першопредок Тишкевичів.

Каленик Мишкович
Уявний портрет, створений після 1793; походить із логойської сімейної колекції. Наразі зберігається в Національному музеї Варшави. Розмір: 91 x 72.5 см.
Підданство Литовсько-Руська держава
Посада намісник
Конфесія православ'я
Рід Мишковичі
Діти Іван і Каленик (?)

Життєпис Редагувати

За припущенням Сергія Полєхова, Каленик Мишкович, ймовірно, походив з Чернігово-Сіверщини, його ж потомки вважались київськими боярами. Судячи з патроніму, Каленик був сином Михайла (Мишка або Миська), що жив в кінці XIV — початку XV ст.; той, на гадку Володимира Собчука, народився у Сновську Сіверському.

Наталія Яковенко, ґрунтуючись на актових джерелах й записі про «род пана Калениковича и пани єго» з пом'яника Києво-Печерського монастиря, вказує імена братів: Андрій, Павло та Єсько. На думку Яковенко, згаданий у пом'янику Климентій є хресним іменем Мишковича, а жіноче ім'я Огрефіна, що йде в парі, належить дружині.

Пізніші геральдисти, насамперед Шимон Окольський, який покликався у своїй праці на грамоти з «архіву Тишкевичів», зазначають, що Каленик служив Свидригайлу «за голову до ради й правицею до війни», 1434 р. обійняв уря́ди намісників путивльського й звенигородського. Поза тим, Ш. Окольський називає його «маршалком» великого князя, хоча ця звістка видається легендарною.

Відповідно до дарчої грамоти Свидригайла від 17 жовтня 1437 року, оголошеної в Києві, Каленик Мишкович одержав за вірну, «а нигды не опущеную» службу чималий комплекс земель, не вповні ідентифікованих: в Житомирському повіті — с. Бурківці й слободища коло Звягеля, Межиєвичі, Ходорковичі й Тейковичі, а в Овруцькому — села Остаф'єво на р. Норині, Валковичі, Демидковичі й Дмитрієвича діти на Хвасничі, під м. Полонним — Вищикусовичі, та селище на Усть-Камениці на Случі. Окрім того, були даровані обширні землі над Гнилоп'яттю і Гуйвою, так звана Слободищенська волость (Слободище, Чортолісці, Сільце), утім відповідний привілей не зберігся.

Оскільки нащадки Каленика Мишковича користалися гербом «Леліва», литовський історик Р. Петраускас висловив здогад, що його він міг запозичити в 1432–40 роках від Івана Монивидовича, чий батько прийняв цей герб за Городельською унією. Олег Однороженко же схиляється до думки, що боярин послуговувався самобутнім знаком, який склався на місцевому ґрунті і був позбавлений помітних зовнішніх впливів.

Невідомо, чи зберіг Каленик свої посади в 1440-ві роки, чи був відсторонений від намісництва київським князем Олельком Володимировичем. Залишив по собі:

  • Івана, одруженого з кн. Агафією Семенівною Глинською, яка відтак постриглась у черниці під іменем Гафтелини й 1500 р. відписала с. Гатне Пустинно-Микільському монастирю.
  • Каленика, згадуваного джерелами в 1457/1458–1488 роках. Від його сина, зем'янина Тишка, і походить шляхетський рід Тишкевичів.

В. Собчук довів, що Сенько, Дашко й Федько Калениковичі, що їх історики раніше вважали синами К. Мишковича, насправді належать до однойменного вірменського роду з Львівської землі.

Помер до 20 серпня 1450. З 2016 року ім'ям історичної фігури названий один із провулків міста Звенигородка.

Див. також Редагувати

Коментарі Редагувати

  1. Андрій Мишкович (лат. Andream Miskowicz) — коморник Свидригайла (1433), посол до Ягайли (1433).
  2. Єсько Мишкович (лат. Iosskoni Mikowicz, Yoskoni, Yesko) — коморник Свидригайла (1435), посол до Сигізмунда Люксембурзького літом 1435 й до тевтонського великого магістра, — ймовірно, наприкінці 1436. В другій половині 1440-их рр. дістав від Казимира Ягеллончика с. Красний Двір в Мстиславському князівстві, конфіскований у Юрія Лугвеновича.

Примітки Редагувати

  1. Любавский М. К. Литовско-русский сейм: Опыт по истории учреждения в связи с внутренним строем и внешней жизнью государства. — Москва : Имп. о-во истории и древностей рос. при Моск. ун-те, 1900. — С. 325.
  2. Мицик Ю. Халецькі — провідний шляхетський рід Речицького краю у XVII—XVIII ст. / Юрій Мицик. // Україна крізь віки: Збірник наукових праць на пошану академіка НАН України професора Валерія Смолія. — К.: Інститут історії України НАН України, 2010. — С.1052
  3. Полехов, 2015, с. 591.
  4. Полехов, 2015, с. 603.
  5. Яковенко, 2008, с. 181, 184.
  6. ↑ Полехов, 2015, с. 608.
  7. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — T. 1: [Aa — Dereneczna] / Red.: Chlebowski Bronisław, Sulimierski Filip, Walewski Władysław. — Warszawa, 1880. — S. 134
  8. ↑ Тишкевич М. Василь Тишкевич, воєвода підляшський, маршалок господарський і гетьман дворний В. Кн. Литовсько-Руського (1523–1571). Історично-генеалогічна розвідка // Зап. Наук. тов. ім. Шевч. — 1920. — Т. CXXIV. — С. 2-3. з джерела 24 січня 2022. Процитовано 15 серпня 2020.
  9. Полехов, 2015, с. 608-609.
  10. Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. — T. I: 1366—1506 / pod kierownictwem Z. L. Radzimińskiego. — Lwów, 1887. — С. 33-34.
  11. Клепатскій П.Г. Очерки по исторіи Кіевской земли. Томъ I. Литовскій періодъ. — Одесса : тип. «Техникъ», 1912. — С. 251, 262.
  12. Яковенко, 2008, с. 184.
  13. Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / Рымвідас Пятраўскас; пераклад з літоўскай мовы Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск : Інбелкульт, 2014. — С. 150.
  14. Однороженко О. Геральдика членів господарської ради великого князя Свидригайла Ольгердовича // Студії і матеріали з історії Волині. — 2012. — С. 182-184. з джерела 12 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  15. Кулаковський П. Звинигородський повіт у литовську добу // Ukraina Lithuanica. — 2015. — Т. 3. — С. 217-218.
  16. Яковенко, 2008, с. 181.
  17. Полехов С. В. Новые документы о Киевской земле XV века // Сфрагістичний щорічник. — Київ, 2012. — Вип. 2. — С. 267-268, 276. з джерела 19 жовтня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020.
  18. Яковенко, 2008, с. 181, 186.
  19. Собчук В.Д. Від коріння до крони: Дослідження з історії князівських і шляхетських родів Волині XVI — першої половини XVII століття. — Кременець : Кременец.-Почаїв. держ. іст.-архітектур. заповідник, 2014. — С. 329-331.
  20. (укр.). Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 19 грудня 2020. 

Джерела Редагувати

  • Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна / Н. Яковенко. — Київ : Критика, 2008. — 469 с.
  • Полехов С.В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века / отв. ред. Б. Н. Флоря. — Москва : «Индрик», 2015. — 712 с. — ISBN 978-5-91674-366-1.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Kalenik Mishkovich ruskij boyarin pershoyi polovini XV stolittya sho nalezhav do blizhnogo otochennya virnoyi radi velikogo knyazya litovskogo j ruskogo Svidrigajla Olgerdovicha 1 pershopredok Tishkevichiv Kalenik MishkovichUyavnij portret stvorenij pislya 1793 pohodit iz logojskoyi simejnoyi kolekciyi Narazi zberigayetsya v Nacionalnomu muzeyi Varshavi Rozmir 91 x 72 5 sm Piddanstvo Litovsko Ruska derzhavaPosada namisnikKonfesiya pravoslav yaRid MishkovichiDiti Ivan i Kalenik Zmist 1 Zhittyepis 2 Div takozh 3 Komentari 4 Primitki 5 DzherelaZhittyepis RedaguvatiZa pripushennyam Sergiya Polyehova Kalenik Mishkovich jmovirno pohodiv z Chernigovo Sivershini jogo zh potomki vvazhalis kiyivskimi boyarami Sudyachi z patronimu Kalenik buv sinom Mihajla Mishka abo Miska sho zhiv v kinci XIV pochatku XV st toj na gadku Volodimira Sobchuka narodivsya u Snovsku Siverskomu 2 Nataliya Yakovenko gruntuyuchis na aktovih dzherelah j zapisi pro rod pana Kalenikovicha i pani yego z pom yanika Kiyevo Pecherskogo monastirya vkazuye imena brativ Andrij a Pavlo ta Yesko b Na dumku Yakovenko zgadanij u pom yaniku Klimentij ye hresnim imenem Mishkovicha a zhinoche im ya Ogrefina sho jde v pari nalezhit druzhini 5 6 Piznishi geraldisti nasampered Shimon Okolskij yakij poklikavsya u svoyij praci na gramoti z arhivu Tishkevichiv zaznachayut sho Kalenik sluzhiv Svidrigajlu za golovu do radi j praviceyu do vijni 7 1434 r obijnyav urya di namisnikiv putivlskogo j zvenigorodskogo Poza tim Sh Okolskij nazivaye jogo marshalkom velikogo knyazya hocha cya zvistka vidayetsya legendarnoyu 8 9 Vidpovidno do darchoyi gramoti Svidrigajla vid 17 zhovtnya 1437 roku ogoloshenoyi v Kiyevi Kalenik Mishkovich oderzhav za virnu a nigdy ne opushenuyu sluzhbu chimalij kompleks zemel ne vpovni identifikovanih v Zhitomirskomu poviti s Burkivci j slobodisha kolo Zvyagelya Mezhiyevichi Hodorkovichi j Tejkovichi a v Ovruckomu sela Ostaf yevo na r Norini Valkovichi Demidkovichi j Dmitriyevicha diti na Hvasnichi pid m Polonnim Vishikusovichi ta selishe na Ust Kamenici na Sluchi Okrim togo buli darovani obshirni zemli nad Gnilop yattyu i Gujvoyu tak zvana Slobodishenska volost Slobodishe Chortolisci Silce utim vidpovidnij privilej ne zberigsya 10 11 12 Oskilki nashadki Kalenika Mishkovicha koristalisya gerbom Leliva litovskij istorik R Petrauskas visloviv zdogad sho jogo vin mig zapozichiti v 1432 40 rokah vid Ivana Monividovicha chij batko prijnyav cej gerb za Gorodelskoyu uniyeyu 13 Oleg Odnorozhenko zhe shilyayetsya do dumki sho boyarin poslugovuvavsya samobutnim znakom yakij sklavsya na miscevomu grunti i buv pozbavlenij pomitnih zovnishnih vpliviv 14 Nevidomo chi zberig Kalenik svoyi posadi v 1440 vi roki chi buv vidstoronenij vid namisnictva kiyivskim knyazem Olelkom Volodimirovichem 15 Zalishiv po sobi Ivana odruzhenogo z kn Agafiyeyu Semenivnoyu Glinskoyu yaka vidtak postriglas u chernici pid imenem Gaftelini j 1500 r vidpisala s Gatne Pustinno Mikilskomu monastiryu 16 8 Kalenika zgaduvanogo dzherelami v 1457 1458 1488 rokah 17 18 Vid jogo sina zem yanina Tishka i pohodit shlyahetskij rid Tishkevichiv V Sobchuk doviv sho Senko Dashko j Fedko Kalenikovichi sho yih istoriki ranishe vvazhali sinami K Mishkovicha naspravdi nalezhat do odnojmennogo virmenskogo rodu z Lvivskoyi zemli 19 Pomer do 20 serpnya 1450 6 Z 2016 roku im yam istorichnoyi figuri nazvanij odin iz provulkiv mista Zvenigorodka 20 Div takozh RedaguvatiBogovitin Getovt Kalenikovich Vasil Pavlovich pisar gospodarskij Komentari Redaguvati Andrij Mishkovich lat Andream Miskowicz komornik Svidrigajla 1433 posol do Yagajli 1433 3 Yesko Mishkovich lat Iosskoni Mikowicz Yoskoni Yesko komornik Svidrigajla 1435 posol do Sigizmunda Lyuksemburzkogo litom 1435 j do tevtonskogo velikogo magistra jmovirno naprikinci 1436 V drugij polovini 1440 ih rr distav vid Kazimira Yagellonchika s Krasnij Dvir v Mstislavskomu knyazivstvi konfiskovanij u Yuriya Lugvenovicha 4 Primitki Redaguvati Lyubavskij M K Litovsko russkij sejm Opyt po istorii uchrezhdeniya v svyazi s vnutrennim stroem i vneshnej zhiznyu gosudarstva Moskva Imp o vo istorii i drevnostej ros pri Mosk un te 1900 S 325 Micik Yu Halecki providnij shlyahetskij rid Rechickogo krayu u XVII XVIII st Yurij Micik Ukrayina kriz viki Zbirnik naukovih prac na poshanu akademika NAN Ukrayini profesora Valeriya Smoliya K Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2010 S 1052 Polehov 2015 s 591 Polehov 2015 s 603 Yakovenko 2008 s 181 184 a b Polehov 2015 s 608 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich T 1 Aa Dereneczna Red Chlebowski Bronislaw Sulimierski Filip Walewski Wladyslaw Warszawa 1880 S 134 a b Tishkevich M Vasil Tishkevich voyevoda pidlyashskij marshalok gospodarskij i getman dvornij V Kn Litovsko Ruskogo 1523 1571 Istorichno genealogichna rozvidka Zap Nauk tov im Shevch 1920 T CXXIV S 2 3 Arhivovano z dzherela 24 sichnya 2022 Procitovano 15 serpnya 2020 Polehov 2015 s 608 609 Archiwum ksiazat Lubartowiczow Sanguszkow w Slawucie T I 1366 1506 pod kierownictwem Z L Radziminskiego Lwow 1887 S 33 34 Klepatskij P G Ocherki po istorii Kievskoj zemli Tom I Litovskij period Odessa tip Tehnik 1912 S 251 262 Yakovenko 2008 s 184 Pyatrayskas R Litoyskaya znac u kancy XIV XV st Sklad struktura ulada Rymvidas Pyatrayskas peraklad z litoyskaj movy Ales Mikus 2 e vyd Smalensk Inbelkult 2014 S 150 Odnorozhenko O Geraldika chleniv gospodarskoyi radi velikogo knyazya Svidrigajla Olgerdovicha Studiyi i materiali z istoriyi Volini 2012 S 182 184 Arhivovano z dzherela 12 zhovtnya 2020 Procitovano 4 zhovtnya 2020 Kulakovskij P Zvinigorodskij povit u litovsku dobu Ukraina Lithuanica 2015 T 3 S 217 218 Yakovenko 2008 s 181 Polehov S V Novye dokumenty o Kievskoj zemle XV veka Sfragistichnij shorichnik Kiyiv 2012 Vip 2 S 267 268 276 Arhivovano z dzherela 19 zhovtnya 2020 Procitovano 19 zhovtnya 2020 Yakovenko 2008 s 181 186 Sobchuk V D Vid korinnya do kroni Doslidzhennya z istoriyi knyazivskih i shlyahetskih rodiv Volini XVI pershoyi polovini XVII stolittya Kremenec Kremenec Pochayiv derzh ist arhitektur zapovidnik 2014 S 329 331 Pro perejmenuvannya ob yektiv toponimiki Oficijnij sajt mista Zvenigorodka ukr Arhiv originalu za 16 serpnya 2019 Procitovano 19 grudnya 2020 Dzherela RedaguvatiYakovenko N M Ukrayinska shlyahta z kincya XIV do seredini XVII stolittya Volin i Centralna Ukrayina N Yakovenko Kiyiv Kritika 2008 469 s Polehov S V Nasledniki Vitovta Dinasticheskaya vojna v Velikom knyazhestve Litovskom v 30 e gody XV veka otv red B N Florya Moskva Indrik 2015 712 s ISBN 978 5 91674 366 1 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Kalenik Mishkovich amp oldid 40751840