«Казка про рибака і рибку» (рос. «Сказка о рыбаке и рыбке») — казка російського письменника О. С. Пушкіна, написана 2 (14) жовтня 1833 року. Вперше надрукована в 1835 році в журналі «Бібліотека для читання». У рукописі є позначка: «18 пісня сербська». Ця примітка означає, що Пушкін збирався включити її до складу «Пісень західних слов'ян». З цим циклом зближує казку і віршований розмір.
| Казка про рибалку і рибку | |
|---|---|
| рос. Сказка о рыбаке и рыбке | |
| | |
| Жанр | казка |
| Автор | О. С. Пушкін |
| Мова | російська |
| Написано | 1833—1834 |
| Опубліковано | 1835 |
| Переклад | Борис Петрушевський (1937) Наталя Забіла (1938) |
| | |
| Цей твір у Вікісховищі |
Історія створення Редагувати
Олександр Пушкін написав «Казку про рибака та рибку» в Болдіно 1833 року на основі розповідей Орини Родіонівни, які ретельно записував. У російському фольклорі широко побутує казка «Жадібна баба». Однак разом з тим поштовхом для написання «Казки про рибака та рибку» стало також знайомство поета зі збіркою «Казки для дітей і родини» братів Я. і В. Ґрімм, де було вміщено казку «Про рибалку та його дружину» (нім. «Vom Fischer und seiner Frau»). У німецькій казці з'являється риба-камбала, яка насправді є зачарованою королівною. Вона виконує всі бажання, які передає бідний рибалка від своєї дружини (нова хата, кам'яний палац, жінка стає королевою, потім імператрицею і Римським Папою — це найвища посада в католицькій церкві). Проте останнє бажання (жінка захотіла стати Богом) риба-камбала не виконала й повернула рибалку та його дружину до їхнього первісного стану, коли вони були бідними. Історія про надмірну жадібність є поширеною темою народних казок різних народів світу.
Сюжет Редагувати
Старий з дружиною живуть у моря. Старий добуває прожиток риболовлею, а стара пряде пряжу. Одного разу в сітях старого попадається незвичайна золота рибка, здатна говорити людським голосом (мовою). Вона обіцяє будь-який викуп, за його бажанням, і просить відпустити її в море, але старий відпускає рибку, не просячи винагороди. Повернувшись додому, в стару землянку, він розповідає дружині про те, що сталося. Вилаявши чоловіка, дружина змушує його повернутися до моря, покликати рибку і попросити хоча б нове корито (у деяких українських перекладах — ночви) замість розбитого. У моря старий кличе рибку, яка з'являється і обіцяє виконати його бажання, кажучи: «Не журися, іди собі з Богом».
Після повернення додому він бачить у дружини нове корито. Однак бажання старої все зростають — вона змушує чоловіка повертатися до рибки знову і знову, вимагаючи (спочатку для обох, а потім тільки для себе) все більше і більше: отримати нову хату; бути дворянкою; бути «вільною царицею».
Море, до якого приходить старий, поступово змінюється від спокійного і синього до чорного і бурхливого. Ставлення старої до старого теж змінюється: спочатку вона все ще лає його, потім, ставши дворянкою, посилає на стайню, а ставши царицею, і зовсім проганяє. Під кінець вона зве чоловіка назад і вимагає, щоб рибка зробила її «володаркою морською», причому сама рибка повинна стати у неї служницею. Рибка не відповідає на чергове прохання старого, а коли він повертається додому, то бачить стару, яка сидить перед старою землянкою біля старого розбитого корита (ночов).
У російську культуру увійшла приказка «залишитися біля розбитого корита» — тобто погнатися за великим, а залишитися ні з чим.
Джерела сюжета Редагувати
За широко поширеною версією, сюжет казки заснований на померанській казці «Про рибака і його дружину» (нім. «Vom Fischer und seiner Frau», KHM 19, в індексі казкових сюжетів Аарне-Томпсона № 555) зі збірки казок братів Грімм, з якої має загальну сюжетну лінію, а також перегукується з російською народною казкою «Жадібна стара» (де замість рибки виступає чарівне дерево). Давніша версія сюжету — індійська казка «Золота риба», з місцевим національним колоритом, тут Золота риба — могутній підводний золотоликий дух Джала Камані.
Схожий сюжет є і в древніх індійських ведах. Одного разу, свідчить легенда, «… якийсь мудрець на ім'я Ману здійснював обмивання і виявив у своїй долоні маленьку рибку, яка попросила зберегти їй життя. Пошкодувавши її, він запустив рибку в глечик. Однак наступного дня вона так виросла, що йому довелося віднести її в озеро. Незабаром озера теж виявилося замало. „Кинь мене в море, — сказала риба, що була у дійсності втіленням бога Вішну, — мені буде зручніше“. Потім Вішну попередив Ману про прийдешній Потоп. Він надіслав йому великий корабель і велів занурити в нього по парі всіх живих істот і насіння всіх рослин, а потім сісти туди самому».
Ближче до кінця казки братів Грімм стара стає римським папою (натяк на папесу Іоанну) та прагне стати богом. У першій рукописній редакції казки у Пушкіна стара сиділа на Вавилонській вежі, а на ній була папська тіара:
Проходит другая неделя,
Вздурилась опять его старуха,
Отыскать мужика приказала —
Приводят старика к царице,
Говорит старику старуха:
«Не хочу я быть вольною царицей,
Я хочу быть римскою папой!»
Старик не осмелился перечить,
Не дерзнул поперёк слова молвить.
Пошёл он к синему морю,
Видит: бурно чёрное море,
Так и ходят сердитые волны,
Так и воют воем зловещим.
Стал он кликать золотую рыбку.«Добро, будет она римскою папой».
Воротился старик к старухе.
Перед ним монастырь латынский,
На стенах латынские монахи
Поют латынскую обедню.Перед ним вавилонская башня.
На самой верхней на макушке
Сидит его старая старуха.
На старухе сарачинская шапка,
На шапке венец латынский,
На венце тонкая спица,
На спице Строфилус птица.
Поклонился старик старухе,
Закричал он голосом громким:
«Здравствуй ты, старая баба,
Я, чай, твоя душенька довольна?»
Отвечает глупая старуха:
«Врёшь ты, пустое городишь,
Совсем душенька моя не довольна,
Не хочу я быть римскою папой,
А хочу быть владычицей морскою,
Чтобы жить мне в окияне-море,
Чтоб служила мне рыбка золотая
И была бы у меня на посылках».— Бонді С. М. Новые страницы Пушкина. — М: «Мир», 1931. — С. 53-56.
В остаточний варіант цей епізод не увійшов, щоб не позбавляти твір російського колориту. Однак Папа Римський фігурує також і в деяких інших творах російського епосу, наприклад, у знаменитій Голубинній книзі.
Постановки казки Редагувати
- У 1937 році на студії «Мосфільм» був знятий кольоровий (за методом Павла Мершина) ляльковий мультфільм «Казка про рибака і рибку». Автор сценарію і режисер-постановник — Олександр Птушко.
- У 1950 році на кіностудії «Союзмультфільм» за сценарієм Михайла Вольпіна випустили мальований мультиплікаційний фільм «Казка про рибака і рибку». Режисер-постановник — Михайло Цехановський, композитор — Юрій Левітін.
- У фільмі «Після дощика в четвер» (1986) Іван-царевич та Іван-підкидьок розігрують перед Кощієм лялькову виставу цієї казки.
- У 1986 році чехословацьким режисером Властою Янечковою був знятий мультфільм «Казка про рибака і рибку» / «O rybári a rybce».
- У 1997 році в Санкт-Петербурзькому драматичному театрі «Патріот» РОСТО був поставлений музичний спектакль за мотивами казки (постановка Геннадія Єгорова).
- У 1998 році театром ляльок Московського Міського Палацу дитячої (юнацької) творчості був поставлений спектакль-опера «Казка про рибака і рибку». Режисер-постановник — Олена Плотникова, композитор — Олена Могилевська.
- У 2002 році на кіностудії «Союзмультфільм» створений ляльковий мультиплікаційний фільм «Про рибака і рибку». Режисер-постановник — Наталія Дабіжа, композитор — Геннадій Гладков.
- У 2017 році в Архангельському театрі драми імені М. В. Ломоносова був поставлений дитячий спектакль «Казка про рибака і рибку». Режисер — Анастас Кичик.
Українські переклади Редагувати
Українською мовою казку вперше видано 1907 року в Полтаві в перекладі Андріана Кащенка. Переклад схвалила Олена Пчілка[джерело?]. Наступний український переклад виходить 1937 року в перекладі Бориса Петрушевського в складі двотомника «Вибрані твори» видавництва «Держлітвидав УРСР». У 1938 році харківським видавництвом «Дитвидав УРСР» видано переклад Наталі Забіли. При цьому відзначають, що перші 7 рядків перекладу Наталі Забіли цілком тотожні цим рядкам у перекладі Бориса Петрушевського, певні розбіжності починаються тільки з 8-го рядка, отже, може йтися не про новий переклад, а про нову редакцію старого.
Примітки Редагувати
- ↑ А. С. Пушкин. Сказка о рыбаке и рыбке // Библиотека для чтения. — 1835. — Т. X, № 5. — С. 5—11.
- ↑ Казка про рибалку та його жінку (Брати Ґрімм) [ 28 вересня 2020 у Wayback Machine.], Дерево казок, 10 січня 2015
- https://zarlit.com/textbook/5klas/28.html
- Азадовский М. К. Источники сказок Пушкина // Пушкин: Временник Пушкинской комиссии [ 16 грудня 2013 у Wayback Machine.] / АН СССР. Ин-т литературы. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1936. — Вып. 1. — С. 134—163.
- Пропп В. Я. Исторические корни Волшебной Сказки
- Сказки народов мира: В 10 т. — М. : Детская литература, 1988. — Т.3 : Сказки народов Азии. — С. 498—502.
- Грэм Хэнкок. Следы Богов. — Издательство «Вече», 1999. — С. 255. — ISBN 5-7838-0149-6.
- Коломієць Л. В. Український художній переклад та перекладачі 1920–30-х років: Матеріали до курсу «Історія перекладу». — Вінниця : Нова Книга, 2015. — С. 37-38.
- М. Стріха. . musicinukrainian.wordpress.com. Світова музична класика – українською! Переклади вокальних творів українською мовою. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 14 червня 2020.
- О. С. Пушкін. Твори / Загальна редакція П. Тичини. Члени редколегії М. Рильський, М. Терещенко. — К. : Держлітвидав, 1949. — С. 103.
Література Редагувати
- Дыханова Б. С. Еще раз о «намеках» и «уроках» пушкинской фольклорной стилизации («Сказка о рыбаке и рыбке») // Известия ВГПУ, № 4(265), 2014. — Воронеж: ВГПУ, 2014. — С. 131—133.
- Котлярова Т. В. Тайны источников пушкинских сказок // Материалы научно-практической конференции «Литература без границ», проходившей в рамках VIII Регионального форума «Гражданственность через образование» в КГБПОУ «Енисейский педагогический колледж». 3-4 декабря, 2015 — Енисейск, 2015
- Шацкий Е. О. Сказка в оригинале и в переводе // «Начальная школа». 2013. № 5
Посилання Редагувати
- «Казка про рибалку та золоту рибку». Пушкін О. С. [ 22 січня 2021 у Wayback Machine.] у перекладі Н. Забіли
- «Казка про рибака та рибку» на сайті pushkin-lit.ru (рос.)
- «Казка про рибалку та рибку [ 6 червня 2022 у Wayback Machine.]» / Пушкін О. С. / пер. Захар Н. А., ред. Гоша К. В.