Казвін, Газвін (перс. قزوین) — місто на півночі Ірану, адміністративний центр і найбільше місто остана Казвін. Населення — 331 000 осіб. Важливий центр текстильної промисловості — виробництво бавовни, шовка, шкіри. У передмістях Казвіна розташована найбільша в Ірані електростанція. Залізнична станція на гілці Тегеран — Тебриз.
Казвін قزوین | |
---|---|
| |
Вхід Masjed al-Nabi[en], Казвін, Іран. | |
Основні дані | |
36°16′07″ пн. ш. 50°00′14″ сх. д. / 36.268770000027778622° пн. ш. 50.00410000002777622° сх. д.Координати: 36°16′07″ пн. ш. 50°00′14″ сх. д. / 36.268770000027778622° пн. ш. 50.00410000002777622° сх. д. | |
Країна | Іран |
Регіон | Казвін |
Столиця для | Сефевідський Іран, Казвін, Qazvin Countyd і Central Districtd |
Площа | 64,132 км² |
Населення | 331 000 (2005) |
Висота НРМ | 1 800 м |
Телефонний код | 28 |
Часовий пояс | UTC+3:30 |
GeoNames | 119505 |
Міська влада | |
Вебсайт | http://www.qomict.ir |
Мапа | |
Казвін Казвін (Іран) | |
| |
| |
Казвін у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Про історію та топографію Казвіна є порівняно докладні відомості, оскільки з нього походить історик і географ XIV століття Хамдаллах Казвін. Засновником міста вважається Шапур, син Ардашира, родоначальника династії Сасанідів. Довгий час, навіть при Аббасидах, був одним з прикордонних пунктів Халіфату, оскільки Дейлом, гірська частина нинішнього Гіляну, не був завойований арабами. Мешканці ще в XIV столітті залишалися здебільшого сунітами шафіїтського толку і, за словами Хамдаллаха Казвіна, ніколи не підпорядковувалися ісмаїлітам, головні твердині яких знаходилися безпосередньо на північ від міста, у місцевості Рудбаре. Тут було до 50 сильних фортець; головними були Аламут та Меймундиз. При шаху Тахмаспа I (1524–1576) Казвін був деякий час столицею імперії Сефевідів. За відгуками мандрівників XVII століття, він не поступався жодному місту Персії, крім Ісфахана.
Див. також Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Казвін |
Відомі уродженці Редагувати
- Ареф Казвін
- Шірін Нешат
Примітки Редагувати
- Бартольд В. В. Историко-географический обзор Ирана // Сочинения / Бартольд В. В.. — М. : Наука, 1971. — Т. VII: Работы по исторической географии и истории Ирана. — С. 199-200.
Це незавершена стаття з географії Ірану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |