Каджаран Каджара н вірм Քաջարան місто розташоване на півдні Вірменії у марзі області Сюнік вірм ՔաջարանгербВигляд на міс

Каджара́н (вірм. Քաջարան) — місто, розташоване на півдні Вірменії, у марзі (області) Сюнік.

Каджаран
вірм. Քաջարան

герб

Вигляд на місто

Основні дані

39°09′04″ пн. ш. 46°09′36″ сх. д. / 39.15111° пн. ш. 46.16000° сх. д. / 39.15111; 46.16000Координати: 39°09′04″ пн. ш. 46°09′36″ сх. д. / 39.15111° пн. ш. 46.16000° сх. д. / 39.15111; 46.16000

Країна

Вірменія

Регіон

Сюнік

Межує з

*— сусідні нас. пункти*
Lernadzor^d ^?

Засновано

1958

2,8 км²

9 475 (2008)

1 950 м

Географічна зона

Зангезурський хребет

Водойма

Вохчі, Цаккар (річка)

(+3) 74 (285)

UTC+4

↑364082 ·R (Сюнік, Kafan District)

Поштові індекси

3309

Міська влада

Мер міста

Вардан Геворгян

Вебсайт

kajaran.am

Мапа

Каджаран у Вікісховищі

Каджаран

Географія Редагувати

Розташований на східних схилах Зангезурського хребта, на північ від Мегрінського хребта у верхів'ях річки Вохчі. Відстань до Капану — 25 км, до Єревану — 356 км.

Місто розташовано на трасі Єреван — Горіс — Мегрі, що з’єднує Вірменію з Іраном.

Економіка Редагувати

Каджаран — великий центр гірничорудної промисловості та кольорової металургії, у місті розташований Зангезурський мідно-молібденовий комбінат — найбільше гірничо-металургійне підприємство Вірменії. Будівництво комбінату розпочалося в 1940 році, але було призупинено через війну і відновилося в 1944 році. У 1951-1952 роках він був введений в експлуатацію. Кінцевими продуктами виробництва є:

Концентрат міді, що використовується для виробництва міді, яка в свою чергу використовується в електричній промисловості, сплавах (латуні, бронзи), машинобудуванні і т. д.
Концентрат молібдену, що використовується для виробництва триокису молібдену. Кінцеві сплави молібдену застосовуються в авіаційній промисловості, ядерній та реактивній техніці.

У 2002 році завод обробив 8 млн тонн руди, що становить близько 95% від проектної потужності. В наш час^[коли?] лише 40% від продукції, що випускається закуповується на внутрішньому ринку, решта йде на експорт.

У 2004 році уряд Вірменії ухвалив рішення про приватизацію комбінату. Інвестори представили програму, відповідно до якої буде здійснено переоснащення і модернізація як самого ММК, так і Єреванського заводу чистого заліза, що дозволить переробляти весь вироблений молібден у Вірменії. Число робочих місць в Каджарані планується збільшити з 3000 до 4500.

Наприкінці 2008 року був зварений останній шов газопроводу Каджаран — Арарат, завдяки чому Вірменія буде отримувати газ з Ірану. Загальна вартість проекту склала приблизно $ 130 млн.

Примітки Редагувати

Последний шов на участке Каджаран—Арарат [ 28 липня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання Редагувати

Профіль на World Gazetteer (англ.)

Це незавершена стаття з географії Вірменії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Последний шов на участке Каджаран—Арарат [ 28 липня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)