Йоганн Густав Бернгард Дройзен (1808—1884) — німецький історик, представник т. зв. малонімецької (прусської) школи німецької історіографії, політик.
| Йоганн Густав Дройзен | |
|---|---|
| нім. Johann Gustav Droysen | |
| Ім'я при народженні | нім. Johann Gustav Bernhard Droysen |
| Народився | 6 липня 1808[…] Тшеб'ятув, Ґміна Тшеб'ятув, Ґрифицький повіт, Західнопоморське воєводство, Республіка Польща |
| Помер | 19 червня 1884[…] (75 років) Берлін, Німецька імперія |
| Поховання | Старе кладовище дванадцяти апостолівd |
| Країна | Королівство Пруссія |
| Діяльність | історик, політик, викладач університету, філософ, письменник |
| Alma mater | HU Berlin |
| Галузь | історик |
| Заклад | Кільський університет Єнський університет HU Berlin |
| Посада | Історіограф Прусської державиd і Member of the Frankfurt Parliamentd |
| Науковий ступінь | докторський ступінь |
| Членство | Прусська академія наук Саксонська академія наук Баварська академія наук Геттінгенська академія наук Франкфуртські національні збори Саксонська академія наук |
| Батько | Johann Christoph Droysend |
| Діти | Hans Droysend Gustav Droysend Ernst Droysend |
| Нагороди | Верденська преміяd (1874) |
Йоганн Густав Дройзен у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився в місті Трептов (нині місто Тшебятув, Польща). Освіту здобув у Берлінському університеті (1826–31), де під впливом протестантської теології, історіософії Г.-В.Геґеля і новогуманізму класичної філології сформувалася його концепція історичної практики і теорії — застосування філософсько-історичного підходу Геґеля до емпіричного історичного дослідження. 1833 вийшла перша велика праця Д. — «Історія Олександра Великого» («Geschichte der Alexander des Groβen»), яка стала складовою частиною «Історії еллінізму» («Geschichte des Hellenismus», 1836, 1853). У тому ж році він — приват-доцент у Берлінському університеті. Від 1840 студіював історію в Кільському університеті, зосередивши увагу на німецькій історії Нового часу. В своїх працях обґрунтовував необхідність створення єдиної німецької національної держави. 1846 опублікував «Лекції про визвольні війни» («Vorlesungen über die Freiheitskriege») у 2-х т., спрямовані проти передачі Данії Шлезвіг-Голштейну. Як представник праволіберального крила німецьких політичних сил Дройзен був обраний депутатом Франкфуртського парламенту (1848–49) і членом його Конституційної комісії. Обстоював «малонімецький» варіант об'єднання Німеччини під егідою Пруссії. 1851–56 — професор Єнського, 1856 — Берлінського університетів. Тут написав свою головну працю — «Історія прусської політики» («Geschichte der preuβishen Politik», 14 Bde., 1855–86), в якій реконструював події німецької політики з 15 ст. до 1756. 1857 читав лекції з теорії історії — «Енциклопедія й методологія історії» («Enzyklopädie und Methodologie der Geschichte»), що були спрямовані проти постулатів раннього позитивізму (див. Позитивізм в історичній науці), який уподібнював раціональність історичного пізнання до логіки природничих наук. Дройзен акцентував увагу на герменевтичному характері історичної методології. Водночас критикував пізнавальну практику школи Л.Ранке, яка обмежувала герменевтику (див. Герменевтика історична) лише критикою джерел. Поширював методологію герменевтики на реконструкцію й інтерпретацію підтверджених наявними джерелами історичних подій.
У 1860–80-ті рр. лекції Дройзена в Берлінському університеті слухали історики Київського, Харківського й Одеського університетів — О. Брікнер, М. Драгоманов, М. М. Ковалевський, П. Павлов, О. Романович-Славатинський та інші.
Примітки Редагувати
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11852755X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- International Music Score Library Project — 2006.
- Дройзен Иоганн Густав // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Джерела та література Редагувати
- Стельмах С. П. Дройзен Йоганн Густав Бернгард [ 28 липня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 467. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Дройзен Иоганн Густав. История эллинизма. В 2 т. Т.1: Походы Александра Великого и начало распада его империи / И. Г. Дройзен; Пер. с фран. М. Шелгунова. — М.: ЭКСМО: Изографус; СПб.: Terra Fantastika, 2003. — 864 с.; — (Историческое культурное наследие).
- Дройзен Иоганн Густав. История эллинизма. В 2 т. Т.2: Войны диадохов и закат эллинизма / И. Г. Дройзен; Пер. с фран. М. Шелгунова. — М.: ЭКСМО: Изографус; СПб.: Terra Fantastika, 2003. — 800 с.; — (Историческое культурное наследие).
- Савельева И. М., Полетаев А. В. «Возведение истории в ранг науки» (к юбилею Иоганна Густава Дройзена) // Диалог со временем. Альманах интеллектуальной истории. Вып. 25/1. М.: Книжный дом «Либроком», 2008. С. 26–54. [ 16 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Карл Крист Иоганн Густав Дройзен (1808—1884) Перевод Э. Д. Фролова (из книги: Karl Christ. Von Gibbon zu Rostovtzeff. Leben und Werk fuhrender Althistoriker der Neuzeit. Darmstadt, 1972) [ 24 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Козлов А. С. Еще раз о месте Иоганна Густава Дройзена в немецкой историографии // Imagines Mundi: альманах исследований всеобщей истории XVI—XX вв. / Урал. гос. ун-т им. А. М. Горького. — Екатеринбург: Издательство Уральского университета. — № 7. — 2010. — 421 с. — С. 224—243.
- Васильев Ю. А. Немецкие школы историков XVIII—XIX вв. Статья 3. Прусская (малогерманская) научная школа // Информационный гуманитарный портал «Знание. Понимание. Умение». — 2016. — № 4 (июль — август). [ 24 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Васильев Ю. А. Историка Иоганна Густава Дройзена как методология истории // Информационный гуманитарный портал «Знание. Понимание. Умение». — 2016. — № 2. [ 16 січня 2017 у Wayback Machine.]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йоганн Густав Дройзен.