Семен Іванович Златогоров (рос. Семён Иванович Златогоров, справжнє ім'я Симеон Гольдберг; 20 квітня (2 травня) 1873, Берлін — 17 березня 1931, Ленінград) — радянський мікробіолог, епідеміолог та інфекціоніст, член-кореспондент АН СРСР (1929).
| Семен Іванович Златогоров | |
|---|---|
| Семён Иванович Златогоров | |
| | |
| Ім'я при народженні | рос. Шмуэл-Шлоймо (Самуил Шлойм) Липманович Гольдберг |
| Народився | 20 квітня (2 травня) 1873 Берлін |
| Помер | 17 березня 1931 (57 років) Ленінград |
| Поховання | Новодівочий цвинтар |
| Місце проживання | Ленінград, Харків |
| Країна | Російська імперія, СРСР |
| Національність | єврей |
| Діяльність | мікробіолог |
| Alma mater | Санкт-Петербурзька Військово-медична академія |
| Галузь | мікробіологія, епідеміологія |
| Заклад | Інститут мікробіології і імунології імені І.І. Мечникова Академії медичних наук України |
| Науковий керівник | Мечников Ілля Ілліч Павлов Іван Петрович Боткін Сергій Петрович |
| Членство | Академія наук СРСР |
| Відомий завдяки: | асоційовані вакцини |
| член-кореспондент АН СРСР | |
Златогоров Семен Іванович у Вікісховищі |
Біографія ред.
У дитячому віці разом з батьками переїхав до Росії і прийняв прізвище Златогоров (буквальний переклад Гольдберг з німецької). У 1891 закінчив зі срібною медаллю гімназію в Ростові-на-Дону. У 1897 закінчив з відзнакою Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі. Учень І. П. Павлова і С. С. Боткіна. Спеціалізувався з мікробіології у Іллі Мечникова. З 1911 професор Психоневрологічного інституту, в 1920–1924 професор Військово-медичної академії і Ленінградського жіночого медичного інституту. У 1924-1929 керівник 1-го Українського санітарно-бактеріологічного інституту ім. І. І. Мечникова (Харків), з 1929 директор профілактичного інституту Військово-медичної академії.
У жовтні 1930 відряджений до міста Хібіногорськ для організації протиепідеміологічних заходів. В складеному ним звіті вказав на «доведені до межі антигігієнічні» побутові умови, в яких трудилися і жили гірники і спецпереселенці-будівельники тресту «Апатит» і зажадав тимчасового припинення припливу нових будівельників (при реальній можливості розміщення 5 тис. робочих їх налічувалося 14 тис.; на кожного робітника доводилося 0,5 м²). Заарештований як «ворог народу» 19 грудня 1930 року. Загинув у слідчому ізоляторі «Хрестів». Похований у Ленінграді.
Наукова діяльність ред.
Основні праці присвячені мінливості мікробів, вивчення якої дало Златогорову можливість використовувати для приготування вакцин мікробні штами, що володіють найбільшою імуногенністю. Вперше поставив питання про приготування асоційованих вакцин.
Розробляв питання етіології та профілактики кору та скарлатини, займався вивченням механізмів розвитку чуми і холери. Організатор і учасник експедиції по боротьбі з чумою, холерою та іншими тяжкими інфекційними хворобами в Астраханській губернії (1899), на Дону (1902), в Ірані (1904), Китаї (1911) та ін.
Праці ред.
- Чума. М. 1922;
- Вакцинотерапия в медицине, Харьков, 1923;
- Учение о микроорганизмах, ч. 1—3, П., 1916—18;
- Учение об инфекции и иммунитете, Харьков, 1928;
- Курс инфекционных заболеваний, т. 1—2, Москва — Ленинград, 1932-35.
Література ред.
- Коган-Ясный В., Профессор С. И. Златогоров, «Хроника здравоохранения», 1928,№ 7—8, с. 5—6. (рос.)
- Каменев Е. А. Жизнь и смерть профессора Златогорова // Дважды два. 1999. 11 ноября (рос.)
- Каменев Е. А. Не подлежит оглашению // Хибинский вестник. 2001. 21 декабря. (рос.)
Джерела ред.
- Велика Радянська Енциклопедія (рос.) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Энциклопедический Лексикон. «Кольский Север» [ 28 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)