Зенон Сидонський Зенон з Седону учень афінського епікурейця Аполлодора II століття до н е ФілософіяНародження 150 до н е

Зенон з Седону (Зенон Сидонський) — учень афінського епікурейця Аполлодора (II століття до н. е.).

Зенон Сидонський
Філософія
Народження	150 до н. е. Сідон, Ліван
Смерть	75 до н. е. Афіни, Ахая, Стародавній Рим
Знання мов	давньогрецька мова
Ім'я при народженні	Зенон Сидонський
Діяльність	математик
Основні інтереси	Філософія, математика, етика
Літературний напрям	епікурейство
Вчителі	Аполлодор
Відомі студенти	Філодем
Історичний період	елліністичний період
Посада	схоларх епікурейської філософської школи^d

Цицерон («De natura deorum») називає його лідером епікурейців і найдотепнішим з них; за свідченням Діогена Лаертського, він багато писав; Прокл згадує про один з його творів, в якому він нападав на достовірність математичних доказів.

Власні його твори до нас не дійшли, але зберігся трактат Філодема: "περί σημέίων", складений по лекціям Зенона, у якого, ймовірно, були запозичені деякі місця в першій книзі цицеронівського «De natura deorum». Про філософа під тим же ім'ям і з того ж міста Сидону згадує Діоген Лаертський, як про учня Зенона-стоїка; також його іноді плутають з Зеноном Тарсійским. Він читав лекції з етики, а також полемізував зі стоїками про природу знаків і критикував Евклідову геометрію (див. Procl. In Eucl. 214—218 Friedlein), вказуючи, зокрема, що деякі аксіоми («дві прямі не можуть мати загального відрізка», "дві окружності не можуть збігатися в якійсь своїй частині") не є такими і можуть бути доведені лише при введенні нових припущень. Іноді його називали «провідним епікурейцем» (лат. Coryphaeus Epicureorum), а Цицерон заявляє, що Зенон зневажав інших філософів і навіть називав Сократа «Аттичним блазнем (scurram Atticum)».

Примітки Редагувати

Vlastos G. Zenon of Sidon as a Critic of Euclid, — Wallach L. (ed.). The Classical Tradition: Literary and Historical Studies in Honor of H. Caplan. Ithaca (N. Y.), 1966, p. 148—159 (repr.: Vlastos G. Studies in Greek Philosophy. Vol. II. Princ., 1995)
Соловьёв В. С. Зенон из Сидона // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона
Angeli A., Colaizzo M. (edd.). I frammenti di Zenone Sidonio, – CronErc 9, 1979, p. 47–133 Kleve K., Del Mastro G. Il PHerc. 1533: Zenone Sidonio «A Cratero», – Ibid. 30, 2000, р. 149–156.

Джерела Редагувати

Соловьёв В. С. Зенон из Сидона // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
Angeli A., Colaizzo M. (edd.). I frammenti di Zenone Sidonio, — CronErc 9, 1979, p. 47–133 Kleve K., Del Mastro G. Il PHerc. 1533: Zenone Sidonio «A Cratero», — Ibid. 30, 2000, р. 149—156.

Література Редагувати

Vlastos G. Zenon of Sidon as a Critic of Euclid, — Wallach L. (ed.). The Classical Tradition: Literary and Historical Studies in Honor of H. Caplan. Ithaca (N. Y.), 1966, p. 148—159 (repr.: Vlastos G. Studies in Greek Philosophy. Vol. II. Princ., 1995)
Fritz K. von. Zenon von Sidon, — RE, X, A. 1972, col. 122—138
Guerra A.T. Zenone di Sidone, — ΣΥΖΗΤΗΣΙΣ. Studi sull'epicureismo Greco e Romano. V. II. Rassegne bibliografi che. Nap., 1982, p. 550—552. См. общ. лит. к ст. Эпикуреизм.
Античная философия: Энциклопедический словарь. — М.: Прогресс-Традиция, 2008. — 896 с. — С.

Попередник:
Аполлодор

7-й схоларх епікурейської школи
100-75 рр. до н. е.

Наступник:
Федр

[1] Vlastos G. Zenon of Sidon as a Critic of Euclid, — Wallach L. (ed.). The Classical Tradition: Literary and Historical Studies in Honor of H. Caplan. Ithaca (N. Y.), 1966, p. 148—159 (repr.: Vlastos G. Studies in Greek Philosophy. Vol. II. Princ., 1995)

[2] Соловьёв В. С. Зенон из Сидона // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона

[3] Angeli A., Colaizzo M. (edd.). I frammenti di Zenone Sidonio, – CronErc 9, 1979, p. 47–133 Kleve K., Del Mastro G. Il PHerc. 1533: Zenone Sidonio «A Cratero», – Ibid. 30, 2000, р. 149–156.