Зелінський Микола Дмитрович Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Зелінський портрет Микола Дмитрович З

Народився 6 лютого 1861 року в місті Тирасполі Херсонської губернії. Батьки рано померли і він залишився на вихованні бабусі Марії Петрівни Васильєвої. Вона уважно стежила за його фізичним і духовним розвитком, турбувалася про освіту.

Початкові знання Микола Зелінський отримав удома. Потім три роки він навчався в Тираспольському повітовому училищі, а після — в Рішельєвській гімназії в Одесі. Саме там хлопець зацікавився природничими науками. Важливу роль у виборі його життєвого шляху відіграли й лекції знаменитого фізіолога І. Сєченова.

У 1880 р. Микола Зелінський закінчив Рішелівську гімназію в Одесі та поступив на фізико-математичний факультет Новоросійського університету (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). У 1884 р. він отримав диплом про закінчення університету і залишився працювати в ньому на кафедрі хімії. Згодом його направили для стажування Геттінгенському університеті (Німеччина). У 1888 р. молодий учений повернувся в Одесу і став приват-доцентом Новоросійського університету, а вже через три роки захистив докторську дисертацію, яка стала першим в Російській імперії значним дослідженням зі стереохімії.

У 1893 р. М. Д. Зелінського запросили професором на кафедру органічної й аналітичної хімії Московського університету. У 1911 р. царський уряд спробував втрутитись у життя Московського університету. На знак протесту М. Д. Зелінський разом з групою прогресивних професорів покинув університет, де він створив одну із найкращих лабораторій, і переїхав у Петербург. Майже рік він не міг знайти роботу. У 1912 р. М. Д. Зелінський очолив Центральну лабораторію Міністерства фінансів у Петербурзі. Одночасно він викладав у Політехнічному інституті. Під час Першої світової війни, коли застосовувались бойові отруйні речовини, професор М. Зелінський розробив протигаз, який допоміг зберегти життя тисячам солдатів.

У 1917 р. М. Д. Зелінський повернувся в Московський університет. У 1924 р. він став член-кореспондентом Академії наук, у 1929 — академіком. Учений був одним із засновників Інституту органічної хімії Академії наук СРСР. Пізніше він організовував і очолив хімічний сектор Всесоюзного інституту експериментальної медицини.

Помер у Москві влітку 1953 року, похований на Новодівичому цвинтарі.

Педагогічна діяльність Редагувати

Великою заслугою Миколи Дмитровича перед наукою є створення всесвітньо відомої школи хіміків-органіків, куди ввійшли Верещагін, Баландій, Кочетков, Казанський, Несміянов, Лавровський та ін.

Наукова діяльність Редагувати

Наукові праці стосуються органічного каталізу, хімії амінокислот і білків. Провів низку досліджень із встановлення органічного походження нафти, досліджував хімічний склад продуктів її переробки, синтезував низку органічних сполук, у тому числі бензен з ацетилену. Винайшов вугільний протигаз. У 1930-ті рр. розв'язав нагальну для народного господарства проблему виробництва синтетичного каучуку.

Нагороди Редагувати

З 1926 р. — заслужений діяч науки СРСР. З 1929 р. — академік АН СРСР. З 1935 р. — засновник і керівник кількох лабораторій Інституту органічної хімії АН СРСР. Почесний член Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. Менделєєва (з 1941). Лауреат Ленінської премії (1934), Сталінської премії (1942, 1946, 1948). Герой Соціалістичної Праці (з 1945).

Вшанування пам'яті Редагувати

Його ім'ям названо Інститут органічної хімії у Москві, одна з московських вулиць, а в будинку, де він мешкав, створено меморіальний музей.

Джерела та література Редагувати

Я. Л. Шолох. Зелінський Микола Дмитрович [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 325. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
Національна бібліотека України для дітей. «Творці хімії з України» [ 12 грудня 2009 у Wayback Machine.]
Андрусев М. М. Н. Д. Зелинский: Кн. для учащихся / М. М. Андрусев, А. М. Табер.- М.: Просвещение, 1984.- 79 с.- (Люди науки).
Волков В. А. Зелинский Николай Дмитриевич / В. А. Волков, Е. В. Вонский, Г. И. Кузнецова // Химики.- К., 1984.- С. 198—199.
Галерея русских химиков: Зелинский Николай Дмитриевич // Химия.- 1996.- № 35.- С. 3.- (Прил. к газ. «Первое сентября»).
Николай Дмитриевич Зелинский // Биографии великих химиков / Г. Фукс, К. Хайниг, Г. Кертшер и др.; Пер. с нем. В. А. Криц-мана.- М., 1981.- С. 212—219.
Степанов Б. Крупнейший химик нашего времени: (К 90-летию академика Н. Д. Зелинского) // Знание — сила.- 2001.- № 2.- С. 7.