Іва́н Миха́йлович Сє́ченов (*1 серпня 1829, Теплий Стан, Симбірська губернія, Російська імперія — †2 листопада 1905, Москва, Російська імперія) — фізіолог, психолог і мислитель-матеріаліст, який започаткував фізіологічну школу.
| Іван Михайлович Сєченов | |
|---|---|
| рос. Иван Михайлович Сеченов | |
| | |
| Народився | 13 (1) серпня 1829 Теплий Стан, Курмиський повіт[ru], Симбірська губернія, Російська імперія |
| Помер | 15 (2) листопада 1905 (76 років) Москва, Російська імперія |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна | Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | інженер, психолог, фізіолог, математик, філософ |
| Alma mater | Московський університет |
| Галузь | фізіологія |
| Заклад | Санкт-Петербурзький університет, Петербурзька медико-хірургічна академія |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор медицини |
| Вчителі | Варвинський Йосип Васильович |
| Відомі учні | Микола Введенський |
| Аспіранти, докторанти | Введенський Микола Євгенович Viktor Pashutind Alexander Samoilovd Vasily Florinskyd Mikhail Shaternikovd |
| Членство | Петербурзька академія наук Російська академія наук |
| Відомий завдяки: | вчення про рефлекси |
| У шлюбі з | Maria Alexandrovna Sechenovad |
| Нагороди | |
Сєченов Іван Михайлович у Вікісховищі |
Біографічні відомості Редагувати
Народився в селі Теплий Стан Симбірської губернії, в дворянській родині, де отримав початкову освіту. Навчався в Головному інженерному училищі у Санкт-Петербурзі, по закінченні якого 1848 року проходив військову службу в Києві. 1850 року вийшов у відставку.
Наукова кар'єра Редагувати
У 1851 р. вступив вільним слухачем до Московського університету на медичний факультет і з відзнакою закінчив його в 1856 р. «в ступені лікаря з відзнакою з наданням … права після захисту дисертації отримати диплом на ступінь доктора медицини». Потім протягом трьох з половиною років Сєченов вчився в Німеччині, займався не лише біологічними дисциплінами, але також фізикою та аналітичною хімією. За кордоном виникла тісна дружба Сєченова з С. П. Боткіним, Д. І. Менделєєвим, О. П. Бородіним, художником А.Івановим.
На початку 1860 Сєченов приїхав до Петербурга, захистив дисертацію на ступінь доктора медичних наук. Він почав читати лекції в Медико-хірургічній академії: у березні — курс «тваринного магнетизму», а з осені — повний курс фізіології. Сєченовська лабораторія стала в ті роки центром досліджень в області не лише фізіології, але і токсикології, фармакології, клінічної медицини. У 1870 р. Сєченов вийшов у відставку і був обраний професором кафедри фізіології в Новоросійському університеті (сьогодні — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). в Одесі. З 1876 по 1889 р. він обіймав кафедру фізіології в Петербурзькому університеті. З 1876 по 1901 р. викладав в Московському університеті спочатку як доцент, а з 1891 р. — як професор.
Ще в «Тезах», що передували докторській дисертації, Сєченов висунув положення про своєрідність рефлексів, центри яких знаходяться в головному мозку, і ряд ідей, що сприяли подальшому вивченню їм головного мозку. У 1862 р. в паризькій лабораторії К.Бернара Сєченов експериментально перевірив гіпотезу про вплив центрів головного мозку на рухову активність (феномен центрального гальмування, описаний ним у 1863 р., був названий «сеченівськім гальмуванням»). Повернувшись до Росії у травні 1863 р., він за пропозицією М. А. Некрасова написав для «Современника» статтю під назвою «Спроба ввести фізіологічні основи в психічні процеси». Цензура наклала заборону на публікацію, угледівши негожість в назві і «пропаганду матеріалізму» у тексті. Того ж року ця робота під назвою «Рефлекси головного мозку» була надрукована в «Медичному віснику», а в 1866 р. вийшла окремим виданням. За висловом І. П. Павлова, це була «справді для того часу надзвичайна спроба … уявити собі наш суб'єктивний світ чисто фізіологічно». З цієї роботи почалася ера об'єктивної психології.
У 1890-ті роки Сєченов звертається до проблем психофізіології і теорії пізнання. Курс лекцій, прочитаний ним у Московському університеті, ліг в основу «Фізіології нервових центрів» (1891). У цій роботі вчений аналізував весь спектр різних нервових явищ, від несвідомих реакцій у тварин до вищих форм сприйняття у людини. Важливим напрямком його наукової діяльності стали також роботи з питань фізіології газообміну, дихальної функції крові, складу легеневого повітря.
Розроблена Сєченовим теорія психічної регуляції випередила теорію рефлекторного кільця
Основні публікації Редагувати
- Рефлексы головного мозга. 1863.
- Физиология нервной системы. 1866.
- О поглощении СО2 растворами солей и сильными кислотами. 1888.
- Физиология нервных центров. 1891.
- О щелочах крови и лимфы. 1893.
- Физиологические критерии для установки длительности рабочего дня. 1895.
- Прибор для быстрого и точного анализа газов. 1896.
- Портативный дыхательный аппарат. 1900, совместно с М. Н. Шатерниковым.
- Очерк рабочих движений человека. 1901.
- Предметная мысль и действительность. 1902.
- Элементы мысли. 1879.
- Автобиографические записки. 1904.
Див. також Редагувати
- 5234 Сєченов — астероїд, названий на честь науковця.
- теорія психічної регуляції
- Павлов Іван Петрович — за його словами, саме невелика книга «Рефлекси головного мозку» професора Івана Сєченова, перевернула усе його життя
Примітки Редагувати
- http://cyberleninka.ru/article/n/vospriyatie-ordernyh-kompozitsiy-kak-postroenie-modeley-prostranstv.
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Джерела та література Редагувати
- Усенко П. Г. Сеченов (Сєченов) Іван Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 547. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Введенский Н. Е. И. М. Сеченов. — Тр. С.-Петербургского общества естествоиспытателей, 1906. — Т. 36, в. 2.
- Кекчеев К. Х. И. М. Сеченов. — М., 1933. — (Жизнь замечательных людей).
- Коштоянц Х. С. И. М. Сеченов. — М., 1950.
- Ярошевский М. Г. И. М. Сеченов. — Л., 1968.
- Сеченов Иван Михайлович