Звукова розвідка (також Артилерійська звукова розвідка, АЗР) — складова артилерійської розвідки.
Звукометрія — розділ прикладної акустики з визначення місце знаходження артилерійської зброї за звуком пострілу.
Мета звукової розвідки
- обслуговування стрільби артилерії за звуком розривів снарядів (мін);
- розвідка батарей (гармат) наземної артилерії, безвідкатних гармат, реактивних установок і мінометів за звуком їх пострілів.
- розвідка повітряних цілей (дронів)
Особливості звукової розвідки
- прихованість розвідки і відсутність демаскувальних ознак;
- складність виявити хибні цілі;
- залежність від звукових перешкод;
- залежність від інтенсивності стрільби артилерії;
- залежність від змін метеорологічних умов (швидкість звуку залежить від температури, вітер привносить помилки);
- необхідність постійного та надійного каналу зв'язку між складовими комплексу.
Принципи звукової розвідки
Комплекс вимірює різницю в часі надходження звукової хвилі на різні мікрофони (звукоуловлювачі — базні пункти). Затим обчислюється положення джерела звуку.
Організація звукової розвідки в артилерії
Обслуговування стрільби артилерії підрозділом звукометричної розвідки полягає у розгортанні звукових постів на віддалі від переднього краю своїх військ: в наступі 2-2,5 км; в обороні до 3-4 км. Для суміжних звукових постів, розташованих на місцевості і з'єднаних з реєструвачем утворюють акустичну базу. Відстань між двома суміжними звуковими постами називається довжиною акустичної бази — L (може складати від 100 до 1500 м). Перпендикуляр, проведений із центра акустичної бази і напрям у бік противника називається директрисою акустичної бази. Координати центрів акустичних баз беруть за лівий і правий пункти. За допомогою підрозділу звукової розвідки прийнято пристрілювати цілі, координати яких визначені самим підрозділом. Під час підготовки стрільби підрозділу розвідки передають номери батарей, калібр гармат і координати вогневих позицій, а під час пристрілювання цілі — номер та координати цілі, номери батарей, пристрілювання яких потрібно обслуговувати, і час польоту снарядів для кожної батареї. В обох випадках підрозділ звукової розвідки визначає відхилення розриву (центру групи розривів) за дальністю в метрах і за напрямком у поділках кутоміра для вогневої позиції. Коректури дальності й напрямку беруть рівними значенням отриманих відхилень із протилежними знаками.
Див. також
Джерела
- Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
- Шуляченко Р. И. Звуковая разведка в артиллерии. СПб., 1993.
- Таланов А. В. Звуковая разведка артиллерии. — М: Воениздат МВС СССР, 1948.
Посилання
- Звукова розвідка [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про артилерію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття з військових технологій та принципів роботи військової техніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (грудень 2015) |