Збройні сили Румунії (рум. Forțele Armate Române або рум. Armata Română) — відповідають за оборону Румунії та призначені для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності країни. Збройні сили Румунії складаються з сухопутних військ, військово-морських сил та повітряних сил.
| Збройні сили Румунії | |
|---|---|
| Forțele Armate Române | |
| Емблема Збройних сил Румунії | |
| Засновані | 1860 |
| Поточна форма | 11 квітня 2000 року |
| Види збройних сил | |
| Сухопутні війська Військово-морські сили Повітряні сили | |
| Штаб | Бухарест |
| Командування | |
| Верховний головнокомандувач | Президент Клаус Йоганніс |
| Міністр національної оборони | Мірча Душа |
| Начальник генерального штабу | генерал-лейтенант Ніколае Іонель Цуча |
| Людські ресурси | |
| Вік | 18 років |
| Призов | відсутній (2015) |
| Населення у призовному віці | 5.601.234 ч., віком 16-49 (оц. 2010), 5.428.939 ж., віком 16-49 (оц. 2010) |
| Придатних для військової служби | 4.550.409 ч., віком 16-49 (оц. 2010), 4.507.880 ж., віком 16-49 (оц. 2010) |
| Щорічно досягають призовного віку | 117.798 ч. (оц. 2010), 111.607 ж. (оц. 2010) |
| Активні службовці | 71 500 (2022) |
| Резерв | 80.000 (2013) |
| Службовці за кордоном | 2.187 — загалом Афганістан — 1.821 |
| Витрати | |
| Бюджет | lei $ 4 млрд 630 млн$(2022) |
| Відсоток у ВВП | 1,9 % (2022) |
| Промисловість | |
| Національні постачальники | Romarm Romtehnica Industria Aeronautică Română |
| Закордонні постачальники | США Велика Британія Німеччина Іспанія Франція Італія Ізраїль Австрія Швейцарія Росія |
| Історія | |
| Військова історія Румунії | |
| Однострої та звання | |
| Військові звання Румунії | |
| Нагороди | |
| Військові нагороди Румунії | |
| | |
| Збройні сили Румунії у Вікісховищі |
Верховним Головнокомандувачем Збройних сил країни є Президент Румунії Клаус Йоганніс. Міністерство оборони Румунії на чолі з Габріелем Опря відповідає за державну політику у сфері оборони. Головнокомандувач Збройних сил країни — адмірал Георге Марін, який очолює Генеральний штаб ЗС Румунії.
Всього витрати на оборону в наш час[коли?] становить 2,05 % від загального ВВП країни, що становить приблизно 2,9 мільярда доларів (47 позиція у світі).
90 000 чоловіків і жінок в наш час[коли?] складають Збройні Сили, 75 000 з яких є військовослужбовцями та інші 15 000 — цивільними особами. Сухопутні війська мають силу в 45 800 осіб, 13 250 — повітряні сили, 6 800 — військово-морські сили, решта 8 800 служать в інших областях.
5 лютого 2018 року у Кишиневі міністр оборони Молдови Еуджен Стурза зі своїм румунським колегою Міхаєм Фіфором узгодили створення спільного батальйону за прикладом міжнародного інженерного батальйону «Тиса».
Озброєння Редагувати
Сухопутні війська Румунії в останні роки провели капітальний ремонт свого устаткування, і мають сьогодні сучасну армію з безліччю можливостей НАТО. Вони беруть участь у миротворчих місіях в Афганістані поряд з іншими країнами НАТО. Повітряні сили використовують модернізовані радянські МіГ-21, які повинні бути замінені новими винищувачами до 2013 року, відповідно до сучасних планів, проте через погане фінансування економічні плани можуть бути підкоректовані. ВПС також передано 7 нових тактичних модернізованих літаків C-27J Spartan, щоб замінити частину старого транспорту. Два колишні фрегати Тип 22 з Королівського флоту були придбані ВМС в 2004 році та ще чотири сучасні корвети будуть введені в експлуатацію в найближчі кілька років. Три вертольоти вітчизняного виробництва IAR 330 Puma NAVAL на замовлення військово-морських сил були введені в експлуатацію в кінці 2008 року.
Жива сила Редагувати
Румунія вступила в НАТО у 2004 році. Як наслідок, були зроблені великі приготування, щоб скасувати призов на військову службу у 2007 році й створити професійну армію.
Нові збройні сили включають в себе 90 000 чоловіків і жінок, з яких близько 75 тисяч є військовослужбовцями (решту 15 000 або близько того — цивільні особи). 60 000 з 90 000 становлять активні сили; 30 000 становлять територіальні сили. З 75 тисяч військ, які становлять дійсну військову силу, близько 45 800 складають сухопутні війська, 13 250 служать у румунських ВПС і 6 800 перебувають в румунських військово-морських силах, решта 8800 служать в інших областях.
Модернізація Редагувати
Румунські військові сили проходять триступеневу реструктуризацію. У 2007 році перший короткостроковий етап був завершений. 2015-й знаменує закінчення другої стадії, коли збройні сили будуть досягати чудової сумісності з силами НАТО. У 2025 році довгостроковий етап має бути завершений. Етапи спрямовані на модернізацію структури збройних сил, скорочення персоналу, а також придбання новіших і досконаліших технологій, сумісних зі стандартами НАТО.
Поточна дислокація Редагувати
Румунські війська брали участь в окупації Іраку, досягши свого піка в 730 солдатів, перш ніж повільно скоротилися до 350 солдатів. Румунія припинила свою місію в Іраку і вивела свої останні війська 24 липня 2009-го.
Румунія в наш час[коли?] має війська, дислоковані в Афганістані, і планує майже подвоїти чисельність своїх військ там до 1800 осіб, до вересня 2010 року, відповідно до заяви, зробленої президентом Траяном Бесеску у Празі 8 квітня 2010 року.
Станом на початок вересня 2013 року румунський контингент в Афганістані налічував 1600 військовослужбовців. За час перебування в Афганістані загинув 21 румунський військовий.
Стратегія національної оборони Редагувати
Відповідно до Стратегії національної оборони (рум. Strategia Națională de Apărare) на 2020—2024 роки, Румунія вперше визнала Росію ворожою державою. У документі підкреслюється агресивність РФ, яка намагається втрутитися у справи регіону. Зокрема, зазначаються її «гібридні дії з мілітаризації Чорноморського регіону», які порушують міжнародне право, — через це можуть виникнути збройні конфлікти. Підірвати безпеку в регіоні також може зміцнення зв'язків між Росією і Молдавією, які підривають відносини із західними країнами та НАТО. У Стратегії також згадується збройний конфлікт на сході України, де російська сторона дестабілізує ситуацію.
Інші воєнізовані установи Редагувати
Наступні установи румунських, які мають військовий статус, але не є частиною збройних сил:
- Румунська жандармерія (Jandarmeria Română), у підпорядкуванні Міністерства адміністрації та внутрішніх справ;
- Inspectoratul General al Corpului Pompierilor Militari (військові пожежники) і Comandamentul Protecţiei Civile (цивільна оборона), об'єднана в румунську інспекцію з надзвичайних ситуацій при Міністерстві внутрішніх справ;
- Serviciul Român de Informaţii (Румунська розвідувальна служба);
- Serviciul de Protecţie şi Pază (захист і служба охорони, забезпечує захист румунських і іноземних посадових осіб);
- Serviciul de Telecomunicaţii Speciale (Спеціальна служба телекомунікацій);
- Serviciul de Informaţii Externe (Служба зовнішньої розвідки).
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ . «Central Intelligence Agency». Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.
- . «Global Firepower». Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 7 вересня 2015.
- . «Global Firepower». Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.
- . «Global Firepower». Архів оригіналу за 11 грудня 2010. Процитовано 7 вересня 2015.
- . https://www.ukrinform.ua/. Укрінформ. 5 лютого 2018. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018.
- . www.presidency.ro. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020.
- . Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Збройні сили Румунії |
- Official site of the Romanian Ministry of Defense (MoD) [ 15 березня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- (рум.)
- (рум.) (англ.)
- (рум.)
- Румунська військова геральдика [ 28 січня 2010 у Wayback Machine.] (рум.) (англ.)
- Андрій Харук (5 листопада 2018). . https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 4 листопада 2018.
- . https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 10 січня 2020. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
- Румунія купує комплекси Bayraktar TB2