Олекса́ндр Фе́дорович Зася́дько (25 серпня (7 вересня) 1910, Горлівка, Катеринославська губернія — 5 вересня 1963, Москва) — радянський державний діяч. Герой Соціалістичної Праці (26.04.1957). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 4—6-го скликань. Депутат Верховної Ради РРФСР 5-го скликання. Член ЦК КП(б)У в 1940—1949 роках. Член ЦК КПРС у 1952—1956 і в 1961—1963 роках.
| Засядько Олександр Федорович | |
|---|---|
| | |
| 3-й Міністр вугільної промисловості УРСР | |
| 8 серпня 1956 — 1957 | |
| Попередник | Кузьмич Антон Савич |
| Наступник | Худосовцев Микола Михайлович |
| Народився | 25 серпня (7 вересня) 1910 Горлівка, Залізнянська волость, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Помер | 5 вересня 1963 (53 роки) Москва, СРСР |
| Похований | Новодівичий цвинтар |
| Відомий як | державний діяч, політик |
| Країна | СРСР |
| Alma mater | ДВНЗ ДонНТУ |
| Політична партія | КПРС |
| Нагороди | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія Редагувати
Народився 25 серпня (7 вересня) 1910 року в родині шахтаря в селищі Горлівка, тепер місто Горлівка, Донецька область, Україна. З 1924 року — учень слюсаря, слюсар паровозоремонтних майстерень Ізюмського вагоно-паровозобудівного заводу.
З 1925 по 1927 рік навчався в Ізюмській індустріальній школі на Харківщині.
У 1927—1928 роках — слюсар на будівництві коксового заводу, слюсар шахти № 8 в місті Горлівці. У 1928—1929 роках — пропагандист районного комітету ЛКСМУ в місті Горлівці. У 1929—1930 роках — слюсар-монтер шахти імені ОДПУ комбінату «Ростоввугілля» в місті Новошахтинську.
У 1930—1935 роках — студент Донецького гірничого (індустріального) інституту.
У 1935—1939 роках — головний механік, помічник головного інженера, головний інженер, завідувач шахти № 10-біс тресту «Сніжнеантрацит» Сніжнянського району Донбасу.
У 1939 році — заступник начальника Головного управління вугільної промисловості Донбасу і Кавказу Народного комісаріату паливної промисловості СРСР. З жовтня 1939 року — начальник Головного управління сланцевої промисловості («Головсланцю») Народного комісаріату вугільної промисловості СРСР.
У 1939—1941 роках — начальник комбінату «Сталінвугілля» Сталінської області.
У 1941—1942 роках — начальник комбінату «Молотоввугілля» Молотовської (Пермської) області РРФСР.
У 1942—1943 роках — начальник комбінату «Тулавугілля» Тульської області РРФСР.
З 25 квітня 1943 року — заступник народного комісара вугільної промисловості СРСР. У 1943 році — заступник начальника Головвугілля Донбасу Народного комісаріату вугільної промисловості СРСР.
У вересні 1943—1945 роках — начальник комбінату «Сталінвугілля» Сталінської області.
У 1945—1946 роках — начальник Головвугілля Донбасу Народного комісаріату вугільної промисловості СРСР.
У 1946—1947 роках — заступник народного комісара (міністра) будівництва паливних підприємств СРСР.
З 17 січня 1947 по 28 грудня 1948 року — міністр вугільної промисловості західних районів СРСР.
28 грудня 1948 — 2 березня 1955 року — міністр вугільної промисловості СРСР.
З березня 1955 року — заступник міністра вугільної промисловості СРСР.
У 1955—1956 роках — начальник комбінату «Челябінськвугілля» Челябінської області РРФСР.
8 серпня 1956 — травень 1957 року — міністр вугільної промисловості Української РСР.
24 травня 1957 — січень 1958 року — начальник відділу вугільної, торф'яної, сланцевої промисловості Держплану СРСР — міністр СРСР. У січні — 31 березня 1958 року — заступник голови Держплану СРСР — міністр СРСР.
31 березня 1958 — 9 листопада 1962 року — заступник голови Ради Міністрів СРСР. Одночасно, 22 квітня 1960 — 9 листопада 1962 року — голова Державної науково-економічної ради Ради Міністрів СРСР.
9 листопада 1962 року за станом здоров'я вийшов на пенсію. Похований у Москві на Новодівочому цвинтарі.
Нагороди та вшанування Редагувати
- Герой Соціалістичної Праці (26.04.1957)
- п'ять орденів Леніна (17.02.1939, 20.10.1943, 1.01.1948, 26.04.1957, 6.09.1960)
- орден Трудового Червоного Прапора (29.08.1953)
- медаль «За трудову доблесть» (4.09.1948)
- медалі
Ім'я Олександра Засядька носить одна з шахт, а також проспект у Донецьку.
25 листопада 2022 року в смт Красне вулицю Засядька було перейменовано на вулицю Василя Кука.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Єфіменко Г. Г. Засядько Олександр Федорович [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 286. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Крижна Ж. П., Петровська А. А. Засядько Олександр Федорович [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
Посилання Редагувати
- Засядько Олександр Федорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Колишньому міністру вугільної промисловості О. Ф. ЗАСЯДЬКУ 6 вересня виповнилося б 100 років — сайт Шахти імені засядька[недоступне посилання з липня 2019]