Зангі́ди, зенгіди — династія сельджуцьких атабеків та амірів у деяких областях Сирії та Месопотамії наприкінці XI — середині XIII століть.
| Зангіди | |
| Прапор | |
| Дата створення / заснування | 1127 |
|---|---|
| Участь у | Siege of Aleppo (1138)d |
| Столиця | Мосул, Дамаск і Алеппо |
| Форма правління | монархія |
| Валюта | динар |
| На заміну | Фатіміди |
| Час/дата припинення існування | 1250 |
| Зангіди у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Династія Зангідів тюркського походження. Її засновник, тюрок Касим ад-Даула Ак-Сункур 1086 року був призначений сельджуцьким султаном Малік-шахом I намісником Халеба. Після його вбивства 1094 року залишився малолітній син Зенгі (Зангі), якого 1096 року взяв на виховання сельджуцький амір Мосула Карабуга. 1127 року Імад ад-Дін Зенгі був призначений намісником сельджуцького султана в Північному Іраку з центром в Мосулі, а аткож у Північній Сирії з центром у місті Алеппо. Основним титулом Зенгі і його нащадків у Мосулі та Халебі було звання Атабеків.
Невдовзі Зенгі і його сини стали самостійною та панівною силою в сирійсько-іракському регіоні: 1129 року під владою Зангідів опинилися також Синджар, Хабур та Харан, в 1130 — Хама (1133 року Зенгі втратив її, але в 1135 повернув знову), в 1132 — Ербіль, в 1135 — Ракка, в 1140 — Баальбек, потім Діярбакир, Мардін, Насібін і весь Курдистан, у 1144 — Ана та Аль-Хадіса, у 1173 — Мараш.
1144 року Зенгі захопив Едесу, а 1154 року його молодший син Нур ад-Дін Махмуд взяв Дамаск. Після смерті Імад ад-Діна Зенгі I 1146 року його володіння поділили двоє з його синів: Сирійську частина отримав Нур ад-Дін Махмуд, а в Мосулі став правити Сайф ад-Дін Газі I. Далі з мосульскої гілки виділилася окрема лінія Зангідів, котрі стали на чолі Синджара (1171 рік), Джазіри ібн Умара (1180 рік) та Шахразура.
Сирійська гілка Зангідів обірвалася 1181 року і її володіння ненадовго перейшли до Зангідім Мосула, але вже через два роки Сирія перейшла під владу єгипетських Айюбідів, колишніх васалів Нур ад-Діна Махмуда, що призвів їх до влади в Каїрі. Занепад влади Зангідів у Мосулі почався зі смертю атабека Арслан-шаха I ібн Масуда (1211 рік) та приходу до влади як регента при Масуді II ібн Арслан-шаху колишнього Гуляма Бадр ад-Діна Лулу, який 1222 року узурпував місце атабека Мосула.
Месопотамія Редагувати
Джазіра ібн Умар Редагувати
1180 року аміром Джазіри став Синджар-шах, син мосульського аміра Сайф ад-Діна Газі II. Джазірская гілка Зангідів підтримувала добрі стосунки з Айюбідами Єгипту та зберігала незалежність до середини XIII століття.
| лакаб, алам, насаб правителя | Заступив на посаду | Покинув посаду | Титули |
|---|---|---|---|
| Муізз ад-Дін Санджар-шах ібн Газі | 1180 | 1208 | Амір |
| Муізз ад-Дін Махмуд ібн Санджар-шах | 1208 | 1241 | Амір аль-Малік аль-Муаззам |
| Масуд ібн Махмуд | 1241 | вересень 1251 | Амір аль-Малік аз-Захір |
У вересні 1251 року Джазіра ібн Умар внаслідок тритижневої облоги була захоплена мосульским аміром Бадр ад-Діном Лулу, який передав її своєму синові Ісхаку.
Мосул Редагувати
1127 року атабек Імад ад-Дін Зангі ібн Ак-Сонкур отримав від сельджуцького султана Махмуда II в управління Північний Ірак з центром у Мосулі. Після смерті Зенгі I владу над Мосулом успадковував його старший син Газі I. 1182 року Салах ад-Дін вперше обложив Мосул, але не зміг взяти місто. Наступного разу Салах ад-Дін знову обложив Мосул 1185 року і Зангіди Мосула змушені були визнати себе його васалами (1186 рік).
| лакаб, алам, насаб правителя | Заступив на посаду | Покинув посаду | Титули |
|---|---|---|---|
| Імад ад-Дін Занги I ібн Ак-Сункур | 1127 | 1146 | Амір, атабек аль-Малік аль-Мансур |
| Сайф ад-Дін Газі I ібн Занг | 1146 | 1149 | Амір, атабек |
| Кутб ад-Дін Маудуді ібн Занг | 1149 | 1170 | Амір, атабек |
| Сайф ад-Дін Газі II ібн Маудуді | 1170 | 1179 | Амір, атабек |
| Ізз ад-Дін Масуд I ібн Маудуді | 1179 | 1192 | Амір, атабек |
| Нур ад-Дін Арслан-шах I ібн Масуд | 1192 | 1211 | Амір, атабек |
| Ізз ад-Дін Масуд II ібн Арслан-шах | 1211 | 1218 | Амір, атабек |
| Нур ад-Дін Арслан-шах II ібн Масуд | 1218 | 1219 | Амір, атабек |
| Насир ад-Дін Махмуд ібн Масуд | 1219 | 1222 | Амір, атабек |
1222 року після смерті аміра Насир ад-Діна Махмуда до влади прийшов атабек Бадр ад-Дін Лулу (1222—1233).
Синджар Редагувати
Синджар перейшов під владу Зангі I 1129 року. 1171 року Імад ад-дін Занги II, позбавлений влади над Мосулом, відокремився в Синджарі. В 1181—1183 роках він володів також Халебом, але змушений був поступитися його султанові Салах ад-Діну. 1204 року амір Синджара Мухаммад ібн Занг визнав себе васалом Айюбідів.
| лакаб, алам, насаб правителя | Засупив на посаду | Покинув посаду | Титули |
|---|---|---|---|
| Імад ад-дін Зангі II ібн Маудуді | 1171 | 1197 | Амір |
| Кутб ад-Дін Мухаммад ібн Зангі | 1197 | 1219 | Амір |
| Імад ад-Дін шаханшах ібн Мухаммад | 1219 | 1219 | Амір |
| Джалал ад-Дін Махмуд ібн Мухаммад | 1219 | 1220 | Амір (співправитель) |
| Фатх ад-Дін Умар ібн Мухаммад | 1219 | 1220 | Амір (співправитель) |
1220 року Синджар перейшов під владу Айюбідів Маййафарікіна.
Шахразур Редагувати
| лакаб, алам, насаб правителя | Заступив на посаду | Покинув посаду | Титули |
|---|---|---|---|
| Імад ад-дін Зангі III ібн Арслан-шах | ? | 1233 | Амір |
| Нур ад-Дін Іл-Арслан ібн Зангі | 1233 | 1251 | Амір |
Сирія Редагувати
Дамаск Редагувати
| лакаб, алам, насаб правителя | Заступив на посаду | Покинув посаду | Титули |
|---|---|---|---|
| Нур ад-Дін Махмуд ібн Зангі | 18 квітня 1154 | 15 травня 1174 | Амір атабек аль-Малік аль-Аділь |
| Нур ад-Дін Ісмаїл ібн Махмуд | 15 травня 1174 | 27 листопада 1174 | Амір атабек аль-Малік ас-Саліх |
1174 року, незабаром після смерті Нур ад-Діна Махмуда, Дамаск перейшов під владу Айюбідів і був приєднаний до Єгипту.
Халеб Редагувати
Засновник династії, тюркський амір Ак-Сонкур, 1086 року був призначений сельджуцьим султаном Малік-шахом I намісником у Халебі, яким правив аж до своєї загибелі 1094 року. Через два з лишком десятиліття його син Зангі I, що висунувся на службі у Сельджуків, отримав від султана Махмуда II 1127 року грамоту (Тауке) на керування Північною Сирією з центром у Халебі.
| лакаб, алам, насаб правителя | Заступив на посаду | Покинув посаду | Титули |
|---|---|---|---|
| Касим ад-Даула Ак-Сункур | 1086 | 1094 | Амір, намісник |
| Імад ад-Дін Занги I ібн Ак-Сункур | 1127 | 1146 | Амір, атабек аль-Малік аль-Мансур |
| Нур ад-Дін Махмуд ібн Занг | 1146 | 1174 | Амір, атабек аль-Малік аль-Аділь |
| Нур ад-Дін Ісмаїл ібн Махмуд | 1174 | 1181 | Амір, атабек аль-Малік ас-Саліх |
| Імад ад-дін Занги II ібн Мавдуд | 1181 | 1183 | Амір |
1183 року Халеб перейшов під владу Салах ад-Діна.
Література Редагувати
- Айдин Аріф огли Алі-заде. Хроніка мусульманських держав I-VII століть хіджри. — 2-е, випр. і доп. — М. : Умма, 2007. — С. 309—315. — ISBN 5-94824-111-4 (рос.).
- Janine et Dominique Sourdel, Dictionnaire historique de l'islam, Paris, P.U.F., 2004, 1re éd. (ISBN 978-2-13-054536-1), p. 868, стаття Zengi et pp. 868—869, стаття Zengides
- René Grousset, Histoire des croisades et du royaume franc de Jérusalem, Paris, Perrin, 1936 (перевид. 1999)