Замоло́т, молоча — традиційна форма особистого найму для обмолоту зернових культур. «Молотниками» або «вимолотниками» називали збіднілих селян. Для них, обмолот зернових культур, був один з найважливіших джерел існування. Задовго до жнив або ж одразу після них укладався договір про замолот. У загальний договір входив замолот поряд із зажином. Крім обмолоту, селяни очищували зерно від полови, підбирали і ув'язували солому.
Виділялись два періоди замолота. З 1 серпня починалася, так звана, перша молотьба і тривала не більше двох тижнів. Заготівля зерна на насіння була її головною метою. Праця молотника в цей час оплачувалася особливо добре. Другий період замолота тривав з 1 вересня по лютий, березень, а його розпал припадав на жовтень — листопад. При замолоті розрахунок відбувався у так званих коробках, або мірках зерна — від 6 до 13 коробок. В обов'язок господаря, як і при зажині, входило частування молотників. У деяких місцевостях існував звичай наділяти господаря міркою вщерть, а молотників — з верхом.
Джерела ред.
- Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник.- 2-е вид./А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. К.: Либідь, 1994.-256 с.; іл. ISBN 5-325-00592-8
Примітки ред.
| Це незавершена стаття про сільське господарство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |