Залізняк скіфський (Phlomis scythica) — рослина роду залізняк родини глухокропивові.
| Залізняк скіфський | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Глухокропивові (Lamiaceae) |
| Рід: | Залізняк (Phlomis) |
| Вид: | Залізняк скіфський (P. scythica) |
| Біноміальна назва | |
| Phlomis scythica Klokov & Des.-Shost., 1938 |
Біологія виду ред.
Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яна рослина з подовженими горизонтальними кореневищами та бульбами. Формує потужні зарості. Стебла 30—90 см заввишки, напіврозеткові. Прикореневі листки довгочерешкові. Черешок голий або ледь запушений. Листкові пластинки округло-трикутної форми з серцеподібною основою. Стеблові листки довгастояйцеподібні або ланцетні на короткому черешку 1,5—5,5 см завдовжки. Всі листки білувато-повстисті, зверху зелені. Квіти рожево-лілові 17—20 мм завдовжки зібрані у несправжні багатоквіткові кільця. Горішок (плід) тригранні. Цвіте у червні-липні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням та кореневищами.
Поширення ред.
Присиваська низовина між р. Дніпро та р. Молочною.
Поширення в Україні ред.
За регіонами: Херсонська, Запорізька області. Має кілька популяцій, приурочених до степових подів. Основна популяція локалізована у природному ядрі БЗ «Асканія-Нова» — Великому Чапельському поді.
Умови місцезростання ред.
Степові блюдця, лощини, схили та днища подів. Ґрунти лучно-каштанові залишково солонцюваті осолоділі глейові суглинисті та глейосолоді. Рослина пов'язана з лучно-степовими й лучними угрупованнями з різко змінним гідрорежимом. Ксеромезофіт.
Загрози, охорона ред.
Загрозами є Специфіка еколого-ценотичних умов, розорювання степів, що практично заміщені агроландшафтами, площа яких розширюється. Занесена до Червоної книги України, природоохоронний статус — неоцінений. Занесений до Європейського червоного списку. Охороняють у БЗ «Асканія-Нова» та заповідному урочищі «Агайманське».
Посилання ред.
- Вид у ЧКУ [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про глухокропивові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |