Закон вирішення за домовленістю (яп. 相対済令, аітай сумасі рей, «закон вирішення [суперечок] за домовленістю») — закон встановлений сьоґунатом Токуґава, за яким самурайський уряд відмовлявся приймати і розглядати позови щодо позик і боргів населення, і наказував вирішувати подібні проблеми лише шляхом їх обговорення між надавачем позики і боржником.
Короткі відомості ред.
Вперше закон був виданий у 1661 році (1 році Канбун), після чого перевидавався декілька разів. Його метою було зменшити рівень заборгованості в країні і врятувати від боргів безпосередніх васалів сьоґунату — самураїв класу хатамото. У 1719 році 8-й сьоґун Токуґава Йосімуне видав черговий закон «вирішення суперечок за домовленістю», у якому заявив, що сьоґунат на віки вічні відмовляється розглядати проблеми лихварів і їхніх боржників. Така позиція уряду спричинила хаос у фінансових колах Японії йпозики брати стало практично неможливо. Через недієвість закону, його було скасовано у 1729 році.
Джерела та література ред.
Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
- (яп.) 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) 京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. — P.2