Хатамо́то (яп. 旗本, はたもと, «ті, хто під прапором») — у Японії XV—XIX століття група привілейованих вояків, штабні старшини.
- У період Сенґоку (1467—1603) — прямі васали володаря, магната або шьоґуна. Його особисті охоронці та охоронці його штабу на війні. Мали право на особисту аудієнцію володаря й носіння зброї в присутності пана. Набиралися з числа старшин, їхніх синів, гвардійців, пажів тощо.
- У добу шьоґунату Токуґава (1603—1867) — верства військового стану. Група прямих слуг шьоґуна, дохід яких не перевищував 10 тисяч коку. В ієрархічній драбині займали наступну сходинку після магнатів. Мали право на шьоґунську аудієнцію і носіння зброї в присутності шьоґуна. На відміну від васалів японських автономних уділів, отримували від шьоґуна земельний наділ із земельного фонду шьоґунату. Хатамото, дохід наділу якого перевищував 3 тисячі коку, мав право на спорудження форту-резиденції.
| Хатамото | |
| Країна | Сьоґунат Едо |
|---|---|
| Рівень нижче | Ґокенін |
| Хатамото у Вікісховищі |
Примітки Редагувати
- Оскільки у штабі стояли панські прапори (хата), охоронці, які перебували при панові (мото), називалися «хатамото» (так само називалося й місце штабу). Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа. — К.: Дух і Літера, 2013. — С. 558.
- ↑ Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа… — С. 558
Бібліографія Редагувати
- Коваленко О. . — К.: Дух і Літера, 2013. — 960 с. з іл. ISBN 978-966-378-293-5. — С. 558.