Займище (застар.) - зайнята ким-небудь (зазвичай козаком) ділянка місцевості. переважно у Степовій Україні. Отожнюється також з займанщиною, іноді - з маєтністю.
Часто зустрічається у письмових джерелах, в яких йдеться про описи Запорожжя 16-19 ст. Термін застосовувався стосовно територій, де було відсутнє щільне населення і мав на увазі якусь ділянку місцевості, зайняту певним власником-козаком (козаками), іноді з його родиною або родичами, або декількома сім'ями. Звичайно це були урочища (яри), балки, ділянки річкових долин серед степу - тобто місця в степу, придатні через забезпеченість водою для сезонного землеробства, бджолярства, мисливства, рибальства тощо. В одному займищі могли розташовуватись до декількох зимівників (хуторів). Населення могло бути тут як постійним, так і сезонним, а нечисельні житла являли собою землянки та/або мазанки. Так, наприклад, про одне з запорозьких займищ пише Феодосій Макаревський:
Також академік Дмитро Яворницький у своїй праці "Дніпрові пороги" відмічає:
З часом, у зв'язку із ростом населення на Запорожжі та ліквідацією загрози татарських набігів, такі займища перетворювались на зимівники, хутори, в подальшому - слободи і села, куди згодом переселялось багато українців і з центральних регіонів України. Займища зникли невдовзі після ліквідації Запорозької Січі Росією у 1775 р. внаслідок розподілу земель Запорожжя між російськими дворянами, поміщиками, офіцерами і іноземними колоністами і встановленням тут російських порядків.
Ось як про один такий епізод на Донеччині пише Феодосій Макаревський:
Джерела Редагувати
- . Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 14 квітня 2019.
- ↑ http://www.read.in.ua/book248148/?razdel=27&p=26