Заді́льське — село в Україні, у Воловецькому районі Закарпатської області.
| село Задільське | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Мукачівський район |
| Рада | Нижньоворітська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA21040190070014726 |
| Основні дані | |
| Населення | 415 |
| Площа | 0,766 км² |
| Густота населення | 541,78 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89130 |
| Телефонний код | +380 3136 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°45′53″ пн. ш. 23°04′03″ сх. д. / 48.76472° пн. ш. 23.06750° сх. д.Координати: 48°45′53″ пн. ш. 23°04′03″ сх. д. / 48.76472° пн. ш. 23.06750° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 459 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89130, Закарпатська обл., Воловецький р-н, с.Нижні Ворота, вул.Центральна,114 |
| Карта | |
Задільське | |
Задільське | |
| Мапа | |
Церква св. Василя Великого. Початок XX ст.
У 1733 р. в селі згадують дерев'яну церкву св. Миколи з одним дзвоном, яку збудував тодішній священик Федір Задільський.
Пізніше згадка про дерев'яну церкву трапляється в 1870 р. Відомо, що попередня церква згоріла, зайнявшись від свічки, а на її місці нині споруджено школу. Теперішня церква подібна загальними рисами до інших дерев'яних церков верхів'я Латориці, але на відміну від них, має два зруби, а не три. Споруда з ялинових брусів стоїть на стрімкому схилі над селом біля нового цвинтаря. Довкола відкривається чудова панорама Карпат.
На жаль, дахи та опасання церкви і дзвіниці оббито залізом ще в середині 1920-х років. Зруби оббито ґонтом і пофарбовано.
У інтер'єрі бабинець і нава утворюють один об'єм, перекритий коробовим склепінням та умовно розділений вертикальним різьбленим брусом, що закінчується дещо нижче вікон. Михайло Мумряк розповідає зі слів свого батька, що в 1884—1885 роках у дзвіниці встановили три дзвони, а це непрямо вказує на час спорудження церкви.
Під час Першої світової війни селом пішла чутка, що дзвони візьмуть на переплавку. Люди зняли їх і заховали, а після війни знайшли лише два дзвони. У 1923 р. встановили ще один дзвін з написом: «Дзвін Михайло» Георгій Прімич (Юрко Веречанський)", куплений чоловіком з Нижніх Воріт, що повернувся з Америки.
Населення Редагувати
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 470 осіб, з яких 233 чоловіки та 237 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 414 осіб.
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,76 % |
| російська | 0,24 % |
Туристичні місця Редагувати
- деревяний храм св. Василя Великого. Початок XX ст.
- дзвін з написом: «Дзвін Михайло» Георгій Прімич (Юрко Веречанський)", куплений чоловіком з Нижніх Воріт, що повернувся з Америки.
Примітки Редагувати
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Посилання Редагувати
- Погода в селі [ 6 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Інформація на сайті Дерев'яні Храми України [ 11 вересня 2016 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |