«Загибель богів» (нім. Götterdämmerung) або «Су́тінки богів» — музична драма (опера) на три дії з прологом Ріхарда Вагнера, що завершує тетралогію «Перстень Нібелунга».
| Опера «Загибель богів» | |
|---|---|
| нім. Götterdämmerung | |
| Альберіх і Хаґен, ілюстрація Артура Рекхема, 1912 | |
| Композитор | Ріхард Вагнер |
| Автор лібрето | Ріхард Вагнер |
| Мова лібрето | німецька |
| Джерело сюжету | скандинавська міфологія |
| Жанр | музична драмаd і опера |
| Кількість дій | 3 Дія (театр) |
| Рік створення | 1874 |
| Перша постановка | 17 серпня 1876 |
| Місце першої постановки | Байройт |
| Інформація у Вікіданих | |
| | |
| Загибель богів у Вікісховищі |
Історія створення Редагувати
Лібрето до опери, як і до всього циклу «Перстень Нібелунга» було написане самим Вагнером в Цюриху в 1849-52 роках. Музика була створена в Мюнхені в 1871—74 роках. Вперше опера була поставлена на першому Байройтському фестивалі 17 серпня 1876 року.
Перша дія «Загибелі Богів» триває близько двох годин без перерви. Опера вважається однією з найважчих у світі, як для оркестру, так і для солістів.
Дійові особи Редагувати
Стислий зміст Редагувати
Час дії міфологічний, місце дії — береги Рейну.
Пролог Редагувати
Та ж місцевість, що і наприкінці «Валькірії». Ніч, заграва багаття. Норни прядуть нитку долі. Їм відомо, що Валгалла згорить у величезному вогнищі. Світає. З гроту виходять Брюнґільда і Зіґфрід. Герой готується до нових подвигів. Він дарує Брюнґільді перстень Нібелунга і прощається з нею (дует «Zu neuen Taten»; «Зійди на землю, о герою мій!»).
Дія перша Редагувати
Замок Ґібіхунгів неподалік від Рейну. Ґунтер і його сестра Ґутруна розмовляють зі зведеним братом Гаґеном, сином карлика Альберіха. Розмова пробудила в ньому жадобу до скарбів Рейну. Гаґен вселяє Ґунтеру пристрасть до Брюнгільди, замовчуючи про те, що дочка Вотана стала дружиною Зіґфріда, і пояснює, що тільки Зіґфрід може пройти крізь полум'я, яке охороняє валькірію. Герой приходить у замок, де випиває чарівний напій, приготований Гаґеном, і поринає в забуття. Зіґфрід забуває минуле, його охоплює пристрасть до Ґутруни. Він просить у Ґунтера її руки і отримує відповідь, що спочатку повинен допомогти йому отримати Брунгільду. Зіґфрід і Ґунтер скріплюють свій договір кров'ю («Die so mit dem Blitz», «Красною кров'ю життєвий жар влив я в це вино»).
До Брюнґільди приходить її сестра Вальтрауд, благаючи віддати перстень дочкам Рейну, щоб запобігти загибелі богів («Hore mit Sinn, was ich sage!»; «Вникни, сестро, у розповідь мою скорботну»). Брюнґільда відмовляє: ніколи не розлучиться вона з запорукою любові Зіґфріда. Збираються хмари. Чути ріг Зіґфріда. Він проходить крізь полум'я під виглядом Ґунтера (завдяки чарівному шолому). Брюнґільда, кинувшись до нього назустріч, з жахом відступає. Після короткої боротьби Зіґфрід забирає в неї перстень і веде з собою.
Дія друга Редагувати
Берег річки поблизу замку Ґунтера, ніч. Карлик Альберіх вселяє сплячому Гаґену, що він повинен обманом заволодіти перснем. З'являється Зіґфрід, гордий звершень, а трохи згодом — Брюнґільда і Ґунтер. Гаґен сурмить в ріг, скликаючи народ. Готується бенкет («Was tost das Horn?», «Хто в ріг сурмить?»). Ґунтер оголошує про два весілля — своє (він одружується з Брунґільд), а також Зіґфріда і Ґутруни. Всі помічають пригнічений стан Брюнґільди. Вона звинувачує Зіґфріда в клятвопорушенні, але герой, який забув про все, байдужий до її закидів («Was muht Brunhildes Blick?»; «Чим збентежений Брюнґільди погляд?»). Гаґен спонукає Брюнґільду до помсти, і вона відкриває йому вразливе місце Зіґфріда — це його спина.
Дія третя Редагувати
Біля річки Зіґфрід зустрічає дочок Рейну. Вони просять героя повернути їм перстень; коли той відмовляється, вони пророкують йому смерть. З полювання повертаються Ґунтер і Гаґен, який пропонує Зигфріду напій, що повертає пам'ять. Герой згадує своє життя, любов до Брюнґільди («Mime hieb ein murrischer Zwerg»; «Жив-був Мімі, балакучий гном»). Коли він повертається до Гаґена спиною, той пронизує його списом. Останні слова Зіґфріда звернені до коханої («Brunhilde! Heilige Braut!»; «Брюнґільдо! Наречена богів!»).
Спускається ніч. Тіло померлого в урочистій процесії переноситься в замок. Гаґен і Ґунтер сперечаються через перстень. Гаґен смертельно ранить Ґунтера, але коли намагається зняти з пальця Зіґфріда перстень, рука мертвого загрозливо піднімається і Гаґен в жаху відступає. Брюнґільда, що мучилася докорами совісті, знімає з руки Зіґфріда перстень, щоб повернути його дочкам Рейну. Потім, скочивши на коня, вона кидається у вогонь, на якому спалюють тіло Зіґфріда, звинувачуючи Вотана в його загибелі («Wie Sonne lauter», «Як сонце ясний милостивий лик»). Вогонь розпалюється, охоплюючи замок. Гаґен гине в хвилях Рейну. Вогонь сягає небес, Валгалла палає, боги гинуть у полум'ї. Зло відкуплене. Рейн повертається у свої береги. У його спокійних хвилях пустують русалки, граючись з перснем.
Див. також Редагувати
- 890 Вальтраут — астероїд, названий на честь Вальтраути — героїні опери.
Примітки Редагувати
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Götterdämmerung |
- . фотографії, записи.
- клавір [ 29 вересня 2010 у Wayback Machine.]
- текст лібрето німецькою [ 3 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Загибель богів: Ноти на сайті International Music Score Library Project.