Завальний Ігор Юрійович І гор Ю рійович Зава льний 3 червня 1992 3 вересня 2014 старший солдат Збройних сил України Стар

Закінчив Терешківську ЗОШ, у котрій навчалася й майбутня дружина. Побралися з Оксаною, у пошуках роботи переїздять до Сум. Працював зварювальниким-котельником, завод ім. Фрунзе. Відслужив строкову службу, внутрішні війська, Кіровоград. Мобілізований 24 березня 2014-го, оператор, 1-й взвод, 27-й реактивний артилерійський полк. В липні підрозділ рушив у зону бойових дій.

3 вересня 2014-го загинув під час обстрілу з території Російської Федерації із РСЗВ «Смерч» базового табіру 27-го полку поблизу Старобільська. Ігор був саме в тому бліндажі, у який влучив снаряд. За кілька секунд всі згоріли.

Без Ігоря лишились дружина та донька Єлизавета (народилась у червні 2014-го).

Похований в місті Суми 9 вересня 2014-го.

Нагороди та вшанування ред.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
у вересні 2015-го в Терешківській ЗОШ відкрито пам'ятну дошку його честі

Джерела ред.

Завальний Ігор Юрійович [ 27 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Указ Президента України від 3 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»