«Жіночий ветеранський рух» (акронім: ЖВР) — українська громадська організація, створена 2019 року, що об'єднує ветеранок російсько-української війни, діючих військовослужбовиць та волонтерок. Організація захищає права ветеранок та діючих військовослужбовиць та займається провадженням рівних прав і можливостей через законотворення.
Колона Жіночого ветеранського руху, парад до Дня незалежності, 2021 | |
Дата заснування | 30 жовтня 2019 |
---|---|
Тип | громадський рух |
Мета діяльності | захист прав ветеранок та діючих військовослужбовиць |
Засновники | Андріана Сусак-Арехта, Марія Берлінська, Катерина Приймак |
Голова | Андріана Сусак-Арехта |
Ключові особи | Людмила Дем'яник, Катерина Приймак |
Адреса | Київ |
Офіційний сайт | uwvm.org.ua |
Історія Редагувати
Створення Редагувати
Рух почав зароджуватися з літа 2018 року. Наприкінці липня відбувся перший установчий з'їзд «Злет ветеранок» в місті Ірпені. Протягом трьох днів учасниці заходу обговорювали концепцію й цілі «Жіночого ветеранського руху», проблеми, з якими стикаються під час служби та по поверненню з фронту. Результатом установчої зустрічі стало утворення ініціативної групи, яка почала працювати над створенням громадської організації.
Всього до жовтня 2019 року провели вісім установчих з'їздів, і вже 30 жовтня 2019 року офіційно зареєстрували громадську організацію «Жіночий ветеранський рух» (ЖВР). Засновниці організації — Арехта Андріана Іванівна, Берлінська Марія Сергіївна, Приймак Катерина Андріївна. До координаційної ради ЖВР увійшли: Андріана Арехта, Дем'яник Людмила Василівна, Приймак Катерина Андріївна, Клемпоуз Галина Ігорівна, Кіріллова Юлія Сергіївна, Кромбет Ляна Ігорівна, Корнієнко Катерина Сергіївна.
Центральний офіс розташований у Києві. Перший регіональний осередок створено у Львові. Організація визначила для себе місію: «передати Україну нащадкам у кращому стані, ніж ми її успадкували».
Установчі з'їзди Редагувати
Створенню руху передувала інформаційна, правозахисна, громадянська кампанія «Невидимий Батальйон», що розпочалася з 2015 року. В численних інтерв'ю ветеранки розповідали про етапи та досягнення кампанії «Невидимий Батальйон», в рамках якої було створено Жіночий ветеранський рух.
Проблеми жінок-ветеранок були окреслені у виступах ветеранок російсько-української війни (з 2014) Катерини Приймак та Марія Берлінської на конференції TED у Києві.
З 2018 року протягом більш ніж двох років організація провела вісім з'їздів у різних куточках України: Київ та Київська область (Ірпінь, с. Пухівка), Львів, Краматорськ, Дніпро, Івано-Франківськ та Одеса. Під час другого з'їзду відбулося формування засадничих принципів структури організації, зокрема було закладено горизонтальну структуру управління:
Жіночий ветеранський рух – це кожна з вас. Він не належить нікому особисто, він належить всім. Рішення приймаються з важливих питань колегіально. |
2020 року у зв'язку з карантинними обмеженнями формат був змінений: 17—18 липня організація провела перший «КіберЗлет».
Вшанування пам'яті загиблих Редагувати
Алеї пам'яті Редагувати
2019 року на одному з установчих з'їздів в Краматорську учасниці ЖВР започаткували практику висаджувати Алеї пам'яті для вшанування пам'яті жінок, які загинули на Сході України в російсько-українській війні. Такі Алеї пам'яті з'явилися у Києві, Львові, Черкасах та Житомирі. В пам'ять про захисниць Батьківщини висаджують декоративні яблуньки Недзведського, встановлюють пам'ятні таблички з іменами загиблих та написом «Мамо не плач, я розквітну весною».
«Жінки, які загинули за Україну» Редагувати
У пам'ять про загиблих також випустили п'ять серій документальних роликів спільно з Українським інститутом національної пам'яті. Керівниця проєкту та учасниця Жіночого ветеранського руху Катерина Приймак пояснювала:
Вирішили не просто пригадати, якими були наші загиблі посестри, але й спробувати пояснити глядачу, чому та як вони зробили такий вибір — піти захищати свій народ. Пояснити з позиції жінки, яка пішла на війну. |
У першому сезоні документальних роликів показали історії Ярослави Никоненко, Наталії Хоружої, Сабіни Галицької, Яни Червоної та Ірини Шевченко.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 26 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 26 жовтня 2020.
- . opendatabot.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 25 серпня 2021.
- «Тема миру — тригерна». В Коблево відбувся десятий зліт жінок-ветеранок. nv.ua (укр.). Процитовано 4 грудня 2022.
- Я пішла на війну, аби не допустити до своєї дитини ворога і кровопролиття, – інтерв’ю з жінкою-добровольцем. Агенція новин Фіртка. Процитовано 4 грудня 2022.
- Громадські організації. Гендер в деталях. Процитовано 4 грудня 2022.
- Жінки-ветеранки в Україні посилюють свій рух на тлі пандемії COVID-19 | Організація Об'єднаних Націй в Україні. ukraine.un.org (укр.). Процитовано 25 серпня 2021.[недоступне посилання]
- Prymak, Kateryna (3 січня 2020). Невидимий батальйон на видимому фронті. Процитовано 4 грудня 2022.
- Марія Берлінська | Невидимий Батальйон – жінки на війні | TEDxKyiv 2018: Спадок Майбутнього. tedxkyiv.com (укр.). Процитовано 4 грудня 2022.
- Дим, Нестор (31 липня 2018). “Зліт посестер” під Києвом: як зароджується жіноча ветеранська організація. Новинарня. оригіналу за 3 грудня 2022. Процитовано 19 лютого 2023.
- Максименко, Олена (10 грудня 2018). Дуже сильні. Як в Україні зароджується жіночий ветеранський рух. Лівий берег. оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 1 червня 2021.
- . Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
- ↑ . Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
- . LB.ua. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 25 серпня 2021.
- . Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
- «Алею пам'яті загиблих жінок за свободу та Незалежність України» висадили в столиці. mva.gov.ua (ua). Процитовано 4 грудня 2022.
- . Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
- Сьогодні, в День захисника України, у м.Черкаси на території військового госпіталю висаджено Алею пам'яті жінкам, загиблим у російсько-українській війні.. Facebook. Жіночий Ветеранський Рух. 14 жовтня 2020. Процитовано 7 листопада 2021.
- . Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
- «Мамо, не плач, я розквітну весною». На Київщині висадили алею на честь загиблих жінок-воїнів (фото). Главком | Glavcom (укр.). 27 листопада 2020. Процитовано 4 грудня 2022.
- . Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
- "Жінка має право обрати шлях воїна. І прийняти смерть, як воїн": відео-історії жінок, загиблих на Донбасі. Цензор.нет. 8 вересня 2020. оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 1 червня 2021. (укр.)
- Жінки, які загинули за Україну – не жертви, а Герої! Герої, не романтизовані з книжок, а виховані поруч із нами. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 4 грудня 2022.
- Історії жінок, які загинули за Україну. Ярослава Никоненко.. YouTube. UWVM Ukraine. 3 вересня 2020. оригіналу за 12 жовтня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
- Історії жінок, які загинули за Україну. Наталія Хоружа.. YouTube. UWVM Ukraine. 10 вересня 2020. оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 1 червня 2021.
- Історії жінок, які загинули за Україну. Сабіна Галицька.. YouTube. UWVM Ukraine. 18 вересня 2020. оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
- Історії жінок, які загинули за Україну. Яна Червона "Відьма".. YouTube. UWVM Ukraine. 25 вересня 2020. оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 1 червня 2021.
- Історії жінок, які загинули за Україну. Шевченко Ірина «Вікторівна».. YouTube. UWVM Ukraine. 2 жовтня 2020. оригіналу за 3 липня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
Посилання Редагувати
- www.uwvm.org.ua — офіційний сайт Жіночого ветеранського руху