Жуль Сюперв'єль (фр. Jules Supervielle; 16 січня 1884, Монтевідео, Уругвай — 17 травня 1960, Париж) — французький поет, прозаїк, драматург.
| Жуль Сюперв'єль | |
|---|---|
| Jules Supervielle | |
| Ім'я при народженні | ісп. Julio Luis Supervielle |
| Народився | 16 січня 1884 Монтевідео |
| Помер | 17 травня 1960 (76 років) Париж |
| Країна | Франція |
| Місце проживання | Уругвай Франція |
| Діяльність | драматург поет прозаїк |
| Галузь | літературна діяльністьd і поезія |
| Знання мов | французька і іспанська |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0839477 |
|
Біографія ред.
У дитинстві втратив обох батьків, виховувався дядьком, якому належало в Монтевідео сімейне підприємство — столичний банк (розорився в 1940 році). З середини 1890-х років навчався у Парижі, літні канікули проводив у Монтевідео. У 1912 році остаточно оселився в Парижі. Зблизився з колом журналу «Нувель ревю франсез» — Андре Жидом, Жаном Поланом. У 1939—1946 роках жив у Монтевідео. У 1949 році отримав Премію критики, в 1955 році — премію Французької Академії за сукупність творчості. У 1960 обраний Князем поетів. У 1990 році в містечку Олорон-Сент-Марі, де Сюпервьель похований, заснована поетична премія його імені, існує Асоціація друзів Сюпервьеля (див.: . htm[недоступне посилання з липня 2019]).
Твори ред.
Книги поезій «Дебаркадери» (1922), «Потяг земний» (1925, привернула увагу Р. М. Рільке), «Казка світу» (1938 ), «Трагічне тіло» (1959). Роман з елементами чарівної фантастики «Викрадач дітей» (1926), збірник фантастичних новел «Дитя припливу» (1929), автобіографічна книга «Напитися з джерела» (1951).
Зведені видання ред.
- Oeuvres poétiques complètes. Paris: Gallimard, 1996 (Bibliothèque de la Pléiade)
Українські переклади ред.
Українською твори Сюперв'єля перекладали Михайло Литвинець, Дмитро Паламарчук, Микола Терещенко.
Література про письменника ред.
- Sénéchal Ch. Jules Supervielle, poète de l'univers intérieur, essai précédé de vers inédits du poète, Compagnons du silence. Paris: Jean Flory, 1939.
- Roy Cl. Jules Supervielle. Paris: Seghers, 1949.
- Etiemble R. Jules Supervielle. Paris: Gallimard, 1960.
- Vivier R. Lire Supervielle. Paris: Corti, 1971
- Viallaneix P. Le Hors-venu, ou le personnage poétique de Supervielle. Paris: Klincksieck, 1972.
- Dewulf S. Jules Supervielle ou la connaissance poétique — Sous le «soleil d'oubli». Paris: L'Harmattan, 2001.
- Борхес Х. Л. Жюль Сюпервьель / / Він же. Зібрання творів. Т.2. СПб: Амфора, 2005, с.732-733
Посилання ред.
- (фр.) [ 20 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Бібліографія [ 19 липня 2011 у Wayback Machine.] основних видань
| Це незавершена стаття про літератора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Примітки ред.
- Bibliothèque nationale de France Record #119257592 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ Czech National Authority Database
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.