| Георг Жан Франц Келер | |
|---|---|
| Georges Jean Franz Köhler | |
| імунолог | |
| Народився | 17 квітня 1946[…] Мюнхен, Американська зона окупації Німеччини, Німеччина |
| Помер | 1 березня 1995 (48 років) Фрайбург, Баден-Вюртемберг, Німеччина ·інфаркт міокарда |
| Країна | Німеччина |
| Діяльність | біолог, лікар-імунолог, хімік, викладач університету |
| Alma mater | Університет Фрайбурга |
| Галузь | імунологія і біологія |
| Заклад | Інститут імунології імені Макса Планка |
| Науковий керівник | Фріц Мельхерс Сезар Мільштейн |
| Членство | Леопольдина Європейська організація молекулярної біології |
| Відомий завдяки: | розробник гібридомної технології отримання моноклональних антитіл |
| Нагороди | премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (1984) медаль Карусаd (1985) Heinz Maier-Leibnitz Prized (1978) |
Георг Келер у Вікісховищі |
Георг (Жорж Жан Франц) Келер (нім. Georges Jean Franz Köhler; 17 квітня, 1946 року, Мюнхен, Німеччина — 1 березня 1995 року, Фрайбург, Німеччина) — німецький біолог і імунолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1984 року «За теорії щодо специфічності в розвитку і контролі імунної системи і відкриття принципу продукції моноклональних антитіл». Разом із Сезаром Мільштейном розробив техніку отримання моноклональних антитіл.
Біографія ред.
Георг Келер вивчав біологію в Університеті Фрайбурга в 1965—1971 роках. Там же в 1974 році він захистив дисертацію з імунологічного дослідження ферменту бета-галактозидази, яку провів під керівництвом професора Фріца Мельхерса на базі Інституту імунології в Базелі (Швейцарія), директором якого був Нільс Єрне.
Після захисту дисертації Келер переїхав до Кембриджського університету, де два роки (1974—1976) проходив пост-докторантуру у професора Сезара Мільштейна. У Кембриджі Келер працював над злиттям лімфоцитів. За цей короткий проміжок йому вдалося розробити нову технологію по злиттю плазматичної клітини, що виробляє антитіла з кліткою мієломи (методика гібридом). Отримані імморталізовані гібридні клітини продовжували продукувати антитіла та одночасно могли необмежено розмножуватися. Це дозволило отримувати моноклональні антитіла практично в необмежених кількостях.
Розробка гібридомного методу "зробила переворот у використанні антитіл в охороні здоров'я і науці. Рідкісні антитіла з дивно точною відповідністю визначеній структурі можуть сьогодні вироблятися у великих кількостях. Гібридомні клітини можуть зберігатися в лабораторному посуді й абсолютно ідентичні моноклональні антитіла можуть використовуватися у всьому світі, причому джерело їх вічне " (Ханс Вігзель).
У 1976 році Келер повернувся в Базельський Інститут імунології, де продовжував займатися роботами з гібридним лімфоцитами. У 1984 році Келер разом з Мільштейном отримав Нобелівську премію за відкриту технологію отримання моноклональних антитіл. З 1984 до своєї смерті в 1995 році Георг Келер був директором Інституту імунології імені Макса Планка (Фрайбург).
Основні публікації ред.
Köhler G, Milstein C (1975). Continuous cultures of fused cells secreting antibody of predefined specificity. Nature 256 (5517): 495–7. 1172191.
текст був відтворений в:
Köhler G, Milstein C (2005). Continuous cultures of fused cells secreting antibody of predefined specificity. 1975. J. Immunol. 174 (5): 2453–5. 15728446.)
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124564127 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- NobelPrize.org — Nobel Foundation.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- Munzinger Personen
- https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1111/j.1365-3083.1995.tb03618.x
- ↑ Czech National Authority Database
Посилання ред.
- Келер, Георг (рос.)[недоступне посилання з липня 2019]
- Келер на Нобелівському сайті [ 16 липня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)