Андрій Валерійович Жолдак (нар. 3 листопада 1962, м. Київ) — український театральний режисер. Заслужений діяч мистецтв України (2004). Лауреат низки відзнак міжнародних театральних фестивалів, а також премії ЮНЕСКО (2004). Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2009). З 2006 року проживає у Німеччині.
Жолдак Андрій Валерійович | |||
---|---|---|---|
Народився | 3 листопада 1962 (60 років) Київ | ||
Країна | Україна | ||
Діяльність | театральний режисер, сценограф | ||
Alma mater | Російський університет театрального мистецтва | ||
Роки активності | 1989 — тепер. час | ||
Нагороди | | ||
Біографія Редагувати
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. |
Свою першу режисерську освіту Андрій отримав у Київському державному інституті мистецтв ім. Івана Карпенка-Карого (1986). В 1989 році закінчив Державний Інститут театрального мистецтва в Москві (курс А. Васильєва). Ставив спектаклі в Київському національному театрі ім. І.Франка, театрі «Балтійський дім», театрі Раду Верстата (м. Сибіу, Румунія), театрі «Фольксбюне» (м. Берлін), Люцернському театрі опери й драми. В 2002—2005 роках — художній керівник Харківського драматичного театру ім. Т. Шевченка.
Належить до найбільш знаних у світі діячів українського драматичного театру. Широко використовує прийоми сучасного, зокрема, аванґардного театру, через що зажив слави невтомного експериментатора.. Прагне до естетичної провокації, аби розбурхати свідомість і уяву глядача. Деякі його вистави тривають 4-5 годин і є випробуванням для акторів, яких він садить у клітки, змушує бігати голими на сцені й виставляти на показ все, що є гарного і поганого в людській природі.. На думку Андрія Жолдака театр жорстокості, театр шоку є театром майбутнього. Цю думку режисер мотивує так:
Андрій Жолдак переконаний, що Україні потрібна «культурна Аль-Каїда», тобто, оновлення культурного процесу новими ідеями та проектами, які не залишать поза увагою не лише масового читача, а й державників та політиків.
Був одружений із Вікторією Спесивцевою, син драматурга Валерія Жолдака, двоюрідний племінник Богдана Жолдака.
З боку матері, Тобілевич Лесі Назарівни, походить зі знаменитої династії Тобілевичів-Тарковських, тому Андрій взяв псевдонім Тобілевич ІУ, онук Назара Юрійовича Тобілевича (1909-2001), праправнук українського драматурга Івана Карпенка-Карого та Надії Тарковської, внучатий племінник Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марії Садовської-Барілотті, Олександра, Арсенія та Андрія Тарковських.
Вистави Редагувати
- 2002 — «Гамлет. Сни»
- 2003 — «Один день Івана Денисовича»
- 2003 — «Місяць кохання»
- 2004 — «Гольдоні. Венеція»
- 2005 — «Ромео і Джульєтта. Фрагмент»
- 2005 — «Медея в місті»
- 2007 — «Життя з ідіотом»
- 2008 — «Войцек»
- 2008, 29 листопада — «Ленін Love. Сталін Love.» Андрія Жолдака за мотивами роману «Жовтий князь» Василя Барки
Нагороди Редагувати
- 2004 — Лауреат премії ЮНЕСКО в галузі виконавських мистецтв
- 2009 — Орденом «За заслуги» III ступеня (за здійснення мистецьких проектів на вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні — вистава «Ленін Love. Сталін Love.»
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 18 грудня 2015.
- ↑ Андрій Жолдак шокував Берлін
- . Архів оригіналу за 21 квітня 2009. Процитовано 7 квітня 2009.
- http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2012/10/121001_zholdak_interview_nk.shtml [ 13 січня 2016 у Wayback Machine.] BBC Україна: Андрій Жолдак: «В культурному значенні мій паспорт не має візи», 5 жовтня, 2012
- Андрій Жолдак: «Нам потрібна своя Аль-Каїда в культурі»[недоступне посилання з липня 2019]
- Жолдак Валерій Семенович. Енциклопедія Сучасної України [1] [ 8 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- http://gazeta.ua/articles/history/_ivan-karpenkokarij-buv-chesnim-policejskim-i-horoshim-dramaturgom/516533 [ 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] Gazeta.ua: Іван Карпенко-Карий був чесним поліцейським і хорошим драматургом, 16 вересня 2013
- Олена МИГАШКО (9 липня 2021). (ua). «Амнезія». Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2021-7-10.
- UNESCO. . Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 21 березня 2022.
- . Архів оригіналу за 4 грудня 2009. Процитовано 30 грудня 2009.
Посилання Редагувати
- Театр жорстокості // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 463-464.
- Євгеній Онєгін. Нова версія від українського режисера [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.].
- Свобода Жолдак Театр [ 17 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Хутір Надія - колиска театру корифеїв [ 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- «Долі нащадків І.К. Карпенка-Карого (Тобілевича)» [ 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- Наталія Гарбар. До реконструкції родоводу Тобілевичів (стор. 28-35) [ 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.]