Житняк пустельний (Agropyron desertorum) — вид рослин із родини злакових (Poaceae).
| Житняк пустельний | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Житняк (Agropyron) |
| Вид: | A. desertorum |
| Біноміальна назва | |
| Agropyron desertorum (Fisch. ex Link) Schult., 1824 |
Морфологічна характеристика ред.
Багаторічна рослина 25–60(70) см заввишки; росте пучками; без кореневища. Стеблини колінчасто висхідні. Листові пластинки сизо-зелені, згорнуті, 4–12 см × 2–3 мм; поверхня шорстка. Колосся лінійне, вузьке, іноді майже циліндричне, 2.5–8 мм завдовжки, 5–10 мм завширшки. Колоски майже притиснуті до осі колоса, сидячі, налягають одне на одне, голі, рідше запушені. Колоски складаються з 3–6 плідних квіточок зі зменшеними квіточками на верхівці. Колоскові луски схожі; нижня колоскова луска ланцетна, 3–4.5 мм завдовжки, 1-кілева, 3-жилкова, поверхня гола чи ворсиста, верхівка гостра, остюкувата; верхня колоскова луска ланцетна, 3–4.5 мм завдовжки, 1-кілева, 3-жилкова, поверхня гола чи ворсиста, верхівка гостра, остюкувата. Родюча лема еліптична, 5–6 мм завдовжки, 5-жилкова, поверхня гола чи ворсиста, верхівка гостра, остюкувата. Верхівкові безплідні квіточки схожі на плодючі, але недорозвинені. Зернівка довгаста, волосиста на верхівці.
Середовище проживання ред.
Зростає у Євразії від південного сходу України (через пд.-євр. Росію, Вірменію, Грузію, Азербайджан, Казахстан, Таджикистан, Узбекистан, Туркменістан, Пакистан, Монголію, Сибір) до півночі Китаю; інтродукований до США, Австрії й Іспанії. Росте у степу, на кам'янистих і глинистих схилах, а також у солонецьких ґрунтах. Він домінує в асоціаціях A. desertorum / Poa bulbosa та A. desertorum / Artemisia maritima.
В Україні вид росте на сухих степових, глинистих і кам'янистих схилах — у сх. ч. Степу, Донецькому Лісостепу (Харцизький р-н Донецької обл.) і Криму (Керченський півострів, масив Карадаг), дуже рідко.
Використання ред.
Широко культивується для отримання корму і є третинним диким родичем і потенційним донором генів хлібної та твердої пшениці, а також ряду інших культурних видів пшениці.
Загрози й охорона ред.
Наразі серйозних загроз для цього виду немає.
Рід Agropyron занесений до Додатку I Міжнародного договору про генетичні ресурси рослин для харчових продуктів і сільського господарства як частину генофонду пшениці. Ізольовані субпопуляції в Криму можуть мати важливе генетичне різноманіття і, отже, підлягати заходам збереження та управління in situ.
Примітки ред.
- Agropyron desertorum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 438. (рос.)(укр.)
- . Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 07.01.2022. (англ.)
- . Flora of China. efloras.org. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 07.01.2022. (англ.)
- Agropyron desertorum. Flora of Pakistan. efloras.org. Процитовано 07.01.2022. (англ.)
- ↑ Smekalova, T.; Maslovky, O.; Melnyk, V. (2011). . The IUCN. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 07.01.2022. (англ.)
| Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |