Олег Павлович Жилін (рос. Олег Павлович Жилин; нар. 26 лютого 1947, с. Тербуни 2, Липецька область, РРФСР) — радянський український футболіст та тренер, виступав на позиції захисника та півзахисника.
Олег Жилін | |||||||||||||||||||||||
Особисті дані | |||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Олег Павлович Жилін | ||||||||||||||||||||||
Народження | 26 лютого 1947 (76 років) | ||||||||||||||||||||||
с. Тербуни 2, Липецька область, РРФСР | |||||||||||||||||||||||
Зріст | 170 см | ||||||||||||||||||||||
Вага | 67 кг | ||||||||||||||||||||||
Громадянство | СРСР Україна | ||||||||||||||||||||||
Позиція | захисник, півзахисник | ||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||
Сезони | Команда | Місце | |||||||||||||||||||||
1986 1994—1995 | «Атлантика» (Св) «Чайка» (Св) | ||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. |
Клубна кар'єра ред.
Народвся в селі с. Тербуни 2 Липецької області в родині ветерана Німецько-радянської війни. Незабаром родина переїхала в селище Уразово, де батько Олега отримав посаду дрібного партійного чиновника. В 11-річному віці разом з родиною переїхав у Єнакієве. Футболом захопився з дитинства, відвідував матчі місцевого «Металурга» у чемпіонаті Донецької області, також грав у м'яча з однолітками. Згодом потрапив до юнацької команди «Металурга», перший тренер — Микола Федорович Карабізіков. Спочатку грав на позиції лівого півзахисника.
Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1965 року в складі єнакієвського «Металурга». У 1968 році призваний на військову службу, яку проходив у київському СКА в Другій лізі СРСР. По завершенні військової служби мав пропозиції від ленінградського «Зеніту» та мінського «Динамо», проте ще раніше дав обіцянку приєднатися до «Азовця», тому в підсумку 1970 року переїхав до Маріуполя. В команді відіграв два роки.
У 1972 році на запрошення Валентина Бубукіна перейшов у «Таврію». Вже наступного року допоміг сімферопольцям вийти до Першої ліги. У 1974 році став переможцем кубку УРСР, а в 1977 році допоміг «Таврії» завоювати бронзові нагороди Першої ліги. У 1980 році залишив «таврійців», виступав за аматорський «Метеор».
У 1980 році на запрошення Анатолія Заяєва перейшов у севастополльську «Атлантику» (Св), у футболці якої 1986 року завершив кар'єру футболіста.
Кар'єра тренера ред.
По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. З 1986 року допомагав тренувати севастопольську «Атлантику». З липня 1986 й до кінця року був головним тренером команди. У серпні 1994 року на прохання Володимира Чигринського знову очолив севастолпольський клуб, який на той час змінив назву на «Чайка». У 1995 році, після смерті Дмитра Чигринського, залишив тренерський місток севастопольців.
По завершенні тренерської діяльності виступав за футбольну команду севастопольських ветеранів.
Досягнення ред.
Як гравця ред.
- Перша ліга СРСР
- Бронзовий призер (1): 1977
- Друга ліга СРСР
- Срібний призер (1): 1973
- Чемпіонат УРСР
- Чемпіон (1): 1973
- Бронзовий призер (1): 1972
- Кубок УРСР
- Володар (1): 1974
- Фіналіст (1): 1975
Індивідуальні ред.
- Рекордсмен серед українських футболістів за кількістю зіграних матчів у чемпіонатах СРСР: 733 матчі
Примітки ред.
- ↑ Жилин Олег. Футбол моего города [ 9 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Игрок - Олег Павлович Жилин (рос.)
Посилання ред.
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль гравця на сайті «Український футбол»
- Профіль гравця [ 2 лютого 2020 у Wayback Machine.] на сайті «Історія Таврії» (рос.)
- Профіль гравця [ 10 жовтня 2017 у Wayback Machine.] на сайті footbook.ru (рос.)
- Профіль тренера на сайті «Український футбол»