www.wikidata.uk-ua.nina.az

Жером Каркопіно фр Jérôme Carcopino 1881 р Верней сюр Авр 1970 р Париж французький історик який спеціалізувався у вивчен

Жером Каркопіно

'Жером Каркопіно' (фр. Jérôme Carcopino; (1881 р.), Верней-сюр-Авр — (1970 р.), Париж) — французький історик, який спеціалізувався у вивченні Стародавнього Риму. Дійсний член Французької академії (1955—1970; крісло № 3) і Академії написів і красного письменства (з 1930 року).

Жером Каркопіно
фр. Jérôme Carcopino
Ім'я при народженні фр. Jérôme Ernest Joseph Carcopino
Народився 27 червня 1881(1881-06-27)[…]
Верней-сюр-Авр
Помер 17 березня 1970(1970-03-17)[…] (88 років)
Париж, Франція
Країна  Франція
Діяльність історик, посадова особа, класицист
Alma mater Вища нормальна школа
Заклад Faculty of Arts of Paris[d]
Вища нормальна школа
Алжирський університетd
Посада director of École normale supérieure (Paris)d, director of École normale supérieure (Paris)d, seat 3 of the Académie françaised і Q61788885?
Відомі учні Marcel Durryd
Членство Французька академія
Німецький археологічний інститут
Румунська академія
Академія надписів та красного письменства
Національна академія деї Лінчеї
Комітет історичних та наукових робітd
Туринська академія наук
Війна Перша світова війна
Родичі Francis Carcod
Нагороди

Почесний доктор Оксфордського університетуd

Конкур женераль

Louis Barthou Prized (1938)

 Жером Каркопіно у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Народився в Верней-сюр-Авр в родині лікаря корсиканського походження; двоюрідний брат — поет і письменник Франсіс Карк (Каркопіно-Тюзолі). Навчався в Парижі в Коледжі Сен-Барб і Ліцеї Генріха IV, вищу освіту здобув в Вищій нормальній школі. У 1904—1907 рр. проходив стажування у Французькій школі в Римі (École française de Rome). У 1907—1911 р викладав історію в ліцеї Гавра, в 1912 р. був запрошений читати лекції в недавно створений Алжирський університет. Під час Першої світової війни служив на Сході і, зокрема, взяв участь в Дарданелльскій операції. За бойові заслуги був підвищений до звання кавалера ордена Почесного легіону.

У 1920 р. став професором Сорбонни, в 1937 р — директором Французької школи в Римі. Незабаром після початку Другої світової війни повертається до Франції, після її окупації в 1940 р. обіймає посаду керівника Вищої нормальної школи. У 1941—1942 р — міністр освіти в уряді Віші. Каркопіно зайняв посаду замість філософа клерикальної орієнтації Жака Шевальє і скасував більшу частину його указів. Каркопіно повернув скасовану в міжвоєнний період оплату за навчання в школах другого ступеня (після 11 років), ввів проміжні дипломи про початкову освіту в школах першого ступеня і підвищив статус технічних училищ, прирівнявши їх до шкіл другого ступеня. Він також виступив проти вимог консерваторів повернути в усі види шкіл вивчення латинської мови в якості обов'язкового, ввівши його неодмінне вивчення тільки в ліцеях.

У 1944 р. Каркопіно відсторонений від викладання в Сорбонні і заарештований (в одній тюремній камері з ним знаходився драматург Саша Гітрі), але незабаром звільнений. Незабаром його повністю виправдали, а в 1955 році обрали членом Французької академії. Каркопіно також був дійсним членом Академії написів і красного письменства, Папської Римської археологічної академії, а також доктором honoris causa Оксфордського університету.

Помер в 1970 р в Парижі.

Наукова діяльність Редагувати

Жером Каркопіно філігранно оперував різними допоміжними історичними дисциплінами. Він володів текстуальною критикою літературних джерел, прекрасно аналізував написи, володів чудовим почуттям предмета. Так він вступав в безпосередній контакт з реаліями римської історії і сам відчував себе до деякої міри громадянином Міста. Ось тут і корениться та безмежна легкість, з якою йому вдавалося відновлювати не тільки принципову канву життя римлянина, але і дрібні деталі цьому житті.

— Раймон Блок <ref> Каркопіно Ж. Повсякденне життя Стародавнього Риму. Апогей Імперії. - М.: Молода гвардія; Палімпсест, 2008. — С. 7. </ Ref>

Найважливіші праці Каркопіно в міжвоєнний період пов'язані з історією Остії, аналізом «Енеїди» Вергілія і вивченням історії Риму в епоху Пізньої республіки.

У 1931 році Каркопіно випустив роботу «Сулла, або невдала монархія» (фр. Sylla ou la monarchie manquée), в якій розглянув диктатуру Луція Корнелія Сулли як першу репетицію Римської імперії. Сулла, на думку Каркопіно, намагався замінити Римську республіку абсолютно новою політичною системою, заснованою на введенні монархії, відновленні привілеїв римського нобілітету, опорі на особисто віддану армію і утриманні в покорі рядових римлян. Однак небажання нобілітету співпрацювати і поступовий відхід прихильників визначили крах довгострокових планів Сулли і змусили його відмовитися від одноосібної влади. Рецензенти відзначали прекрасне знання джерел французьким дослідником і звертали увагу на новизну його підходу до вивчення задумів Сулли, неясних ще в давнину.

У 1936 році Каркопіно опублікував біографію Гая Юлія Цезаря, яка багаторазово перевидавалася і продовжує зберігати наукову цінність. Ця монографія Каркопіно була виконана в рамках серії «Загальна історія» (фр. Histoire Génerale). Написання іншої роботи цієї серії — «Гракхи і Сулла» (фр. Des Gracques à Sylla; 1935 рік) — було спочатку доручено Гюставові Блоку, але до своєї смерті в 1923 році він встиг написати лише частину введення. Рецензенти відзначали, що дві роботи Каркопіно, формально виконані як дві частини одного запланованого тому, мають ряд особливостей, що вигідно відрізняють їх від 9-го тому «Кембриджської історії стародавнього світу». У порівнянні з британським виданням французьке було менш докладним в деталях, проте сильно вигравало в єдності викладу, що було наслідком роботи єдиного учасника, а не групи фахівців різних поглядів. Також було відзначено, що Каркопіно задовольнявся копіюванням матеріалу зі своїх попередніх робіт (поряд зі згаданою монографією про Суллу він випустив і роботу, присвячену Гракхам), а розвивав раніше висунуті тези. Серед найбільш помітних особливостей цієї роботи — висока оцінка діяльності Гая Гракха; вперше висловлене раніше припущення, що Сулла мав намір встановити монархію, але був змушений відмовитися через протидію аристократії і особисто Помпея; вказівка ​​в якості дискусійної дати народження Гая Юлія Цезаря 101 року до н. е .; переконання, що Цезар поділяв якщо не програму, але монархічні амбіції Сулли; нарешті, Каркопіно стверджував, що Цезаря обожествили незадовго до смерті.

У 1939 році ним була опублікована монографія "Повсякденне життя Стародавнього Риму. Апогей Імперії "(фр. La vie quotidienne à Rome à l'apogée de l'Empire), швидко отримала загальне визнання. У рецензії в «Американському соціологічному огляді» робота Каркопіно була названа «найкориснішою і яскравою картиною римської приватного життя з опублікованих на сьогоднішній день [1942 рік]». У рецензіях зазначалося, що вибір в якості хронологічних рамок дослідження середини I століття н. е. анітрохи не обмежує дослідження, а навпаки, є дуже вдалим. Зазначалося, що автор уникнув впливу позитивістських поглядів на суспільство в популярній інтерпретації Еміля Дюркгайма. Крім того, підкреслювалося, що Каркопіно вдалося відбити великий вплив економічних чинників в житті римського суспільства і показати його як складно організовану і стратифіковану структуру, однак при цьому вказувалося на досить формальний підхід в розгляді релігійного життя.

У 1947 році Каркопіно опублікував два томи коментарів до листів Цицерона. На його думку, публікація цієї переписки була блискучим пропагандистським ходом Августа, який тим самим серйозно підірвав авторитет Цицерона, чия суєтність і моральна неохайність стала очевидною з його листів. У рецензіях вказувалося на деяку недомовленість і залишення деяких поставлених питань без відповідей, що, втім, могло бути зроблено навмисно, з метою запропонувати ґрунт для дискусій.

У радянській історіографії Каркопіно піддавався різкій критиці за виправдання римського панування в Середземномор'ї, проте визнавалося безперечне значення його конкретно-історичних досліджень з детальним аналізом джерел. У редакційній статті «Проти низькопоклонства перед іноземщиною в області древньої історії», опублікованій в профільному журналі «Вісник древньої історії» під час боротьби з «космополітизмом» в СРСР, Каркопіно був названий "фашистським істориком «, а його роботи були охарактеризовані як» відверто фашистську, Цезарістистську побудову римської історії.

Основні роботи Редагувати

  • La Terre de Verneuil à la veille de la Révolution. — Verneuil-sur-Havre: A. Aubert, 1906. — 55 p.
  • Histoire de l'ostracisme athénien / Mélanges d'histoire ancienne. — Paris: Alcan, 1909. — p. 83-267.
  • Virgile et les origines d'Ostie. — Paris: De Boccard, EFR, 1919. — 819 p.
  • La loi de Hiéron et les Romains. — Paris: De Boccard, EFR, 1919. — 309 p.
  • La Louve du Capitole. — Paris: Les Belles Lettres, 1925. — 90 p.
  • Études romaines. Tome 1 — La Basilique pythagoricienne de la Porte majeure. — Paris: L'Artisan du livre, 1926. — 415 p.
  • Autour des Gracques. Études critiques. — Paris: Les Belles Lettres, 1928. — 307 p.
  • Des Gracques à Sylla. — Paris: PUF, 1929. — 488 p.
  • Ostie. — Paris: Henri Laurens, 1929. — 64 p.
  • Virgile et le mystère de la IVe Églogue. — Paris: L'Artisan du livre, 1930. — 223 p.
  • Sylla ou la monarchie manquée. — Paris: L'Artisan du livre, 1931. — 248 p.
  • Points de vue sur l'impérialisme romain. — Paris: Le divan, 1934. — 276 p.
  • L'ostracisme athénien. — Paris: Alcan, 1935. — 263 p.
  • César. — Paris: PUF, 1936. — 590 p.
  • La vie quotidienne à Rome à l'apogée de l'Empire. — Paris: Hachette, 1939. — 348 p.
  • Aspects mystiques de la Rome païenne. — Paris: L'Artisan du livre, 1941. — 317 p.
  • Le Maroc antique. — Paris: Gallimard, 1943. — 337 p.
  • Les secrets de la correspondance de Cicéron. — Paris: L'Artisan du livre, 1947, 2 vol., 447 et 495 p.
  • Études d'histoire chrétienne. Tome 1 — Les fouilles de Saint-Pierre et la tradition. — Paris: Albin Michel, 1953. — 293 p.
  • Souvenirs de sept ans 1937—1944. — Paris: Flammarion, 1953. — 703 p.
  • Le Mystère d'un symbole chrétien: l'ascia. — Paris: Fayard, 1955. — 96 p.
  • De Pythagore aux Apôtres. Études sur la conversion du monde romain. — Paris: Flammarion, 1956. — 381 p.
  • Alésia et les ruses de César. — Paris: Flammarion, 1958. — 221 p.
  • Passion et politique chez les Césars. — Paris: Hachette, 1958. — 223 p.
  • Les Étapes de l'impérialisme romain. — Paris: Hachette, 1961. — 272 p.
  • Profils de conquérants. — Paris: Flammarion, 1961. — 414 p.
  • Rencontres de l'histoire et de la littérature romaines. — Paris: Flammarion, 1963. — 285 p.
  • Études d'histoire chrétienne. Tome 2 — Les reliques de Saint-Pierre de Rome. — Paris: Albin Michel, 1965. — 63 p.
  • Souvenirs romains. — Paris: Hachette, 1968. — 292 p.
  • Souvenirs de la guerre en Orient, 1915—1917. — Paris: Hachette, 1970. — 224 p.

Нагороди Редагувати

  • Велика золота медаль SEP (1966)

Примітки Редагувати

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
    d:Track:Q2886420d:Track:Q384602
  3. ↑ www.accademiadellescienze.it
    d:Track:Q107212659
  4. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  5. ↑ Французька академія — 1635.
    d:Track:Q161806d:Track:Q377066
  6. http://www.aibl.fr/membres/academiciens-depuis-1663/article/jerome-carcopino
  7. https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
  8. ↑ . Архів оригіналу за 24 листопада 2018. Процитовано 24 листопада 2018. 

Література Редагувати

  • Corcy-Debray S. Jérôme Carcopino, un historien à Vichy. — Éditions L'Harmattan, 2001. — ISBN 2-7475-0831-5
  • Singer S. Vichy, l'Université et les Juifs. — Paris: Les Belles Lettres, 1992.
  • Grimal P .; Carcopino C .; Oubliac P. Jérôme Carcopino, un historien au service de l'humanisme. — Les Belles Lettres, 1981.


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Zherom Karkopino fr Jerome Carcopino 1881 r Vernej syur Avr 1970 r Parizh francuzkij istorik yakij specializuvavsya u vivchenni Starodavnogo Rimu Dijsnij chlen Francuzkoyi akademiyi 1955 1970 krislo 3 i Akademiyi napisiv i krasnogo pismenstva z 1930 roku Zherom Karkopinofr Jerome CarcopinoIm ya pri narodzhenni fr Jerome Ernest Joseph CarcopinoNarodivsya 27 chervnya 1881 1881 06 27 1 2 Vernej syur Avr 3 Pomer 17 bereznya 1970 1970 03 17 1 4 88 rokiv Parizh Franciya 3 Krayina FranciyaDiyalnist istorik posadova osoba klasicistAlma mater Visha normalna shkolaZaklad Faculty of Arts of Paris d Visha normalna shkola Alzhirskij universitetdPosada director of Ecole normale superieure Paris d director of Ecole normale superieure Paris d seat 3 of the Academie francaised 5 i Q61788885 Vidomi uchni Marcel DurrydChlenstvo Francuzka akademiya 5 Nimeckij arheologichnij institut Rumunska akademiya Akademiya nadpisiv ta krasnogo pismenstva 6 7 Nacionalna akademiya deyi Lincheyi Komitet istorichnih ta naukovih robitd Turinska akademiya nauk 3 Vijna Persha svitova vijnaRodichi Francis CarcodNagorodi Pochesnij doktor Oksfordskogo universitetud Konkur zheneral Louis Barthou Prized 1938 Zherom Karkopino u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Naukova diyalnist 3 Osnovni roboti 4 Nagorodi 5 Primitki 6 LiteraturaBiografiya RedaguvatiNarodivsya v Vernej syur Avr v rodini likarya korsikanskogo pohodzhennya dvoyuridnij brat poet i pismennik Fransis Kark Karkopino Tyuzoli Navchavsya v Parizhi v Koledzhi Sen Barb i Liceyi Genriha IV vishu osvitu zdobuv v Vishij normalnij shkoli U 1904 1907 rr prohodiv stazhuvannya u Francuzkij shkoli v Rimi Ecole francaise de Rome U 1907 1911 r vikladav istoriyu v liceyi Gavra v 1912 r buv zaproshenij chitati lekciyi v nedavno stvorenij Alzhirskij universitet Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni sluzhiv na Shodi i zokrema vzyav uchast v Dardanellskij operaciyi Za bojovi zaslugi buv pidvishenij do zvannya kavalera ordena Pochesnogo legionu U 1920 r stav profesorom Sorbonni v 1937 r direktorom Francuzkoyi shkoli v Rimi Nezabarom pislya pochatku Drugoyi svitovoyi vijni povertayetsya do Franciyi pislya yiyi okupaciyi v 1940 r obijmaye posadu kerivnika Vishoyi normalnoyi shkoli U 1941 1942 r ministr osviti v uryadi Vishi Karkopino zajnyav posadu zamist filosofa klerikalnoyi oriyentaciyi Zhaka Shevalye i skasuvav bilshu chastinu jogo ukaziv 8 Karkopino povernuv skasovanu v mizhvoyennij period oplatu za navchannya v shkolah drugogo stupenya pislya 11 rokiv vviv promizhni diplomi pro pochatkovu osvitu v shkolah pershogo stupenya i pidvishiv status tehnichnih uchilish pririvnyavshi yih do shkil drugogo stupenya Vin takozh vistupiv proti vimog konservatoriv povernuti v usi vidi shkil vivchennya latinskoyi movi v yakosti obov yazkovogo vvivshi jogo neodminne vivchennya tilki v liceyah 8 U 1944 r Karkopino vidstoronenij vid vikladannya v Sorbonni i zaareshtovanij v odnij tyuremnij kameri z nim znahodivsya dramaturg Sasha Gitri ale nezabarom zvilnenij Nezabarom jogo povnistyu vipravdali a v 1955 roci obrali chlenom Francuzkoyi akademiyi Karkopino takozh buv dijsnim chlenom Akademiyi napisiv i krasnogo pismenstva Papskoyi Rimskoyi arheologichnoyi akademiyi a takozh doktorom honoris causa Oksfordskogo universitetu Pomer v 1970 r v Parizhi Naukova diyalnist RedaguvatiZherom Karkopino filigranno operuvav riznimi dopomizhnimi istorichnimi disciplinami Vin volodiv tekstualnoyu kritikoyu literaturnih dzherel prekrasno analizuvav napisi volodiv chudovim pochuttyam predmeta Tak vin vstupav v bezposerednij kontakt z realiyami rimskoyi istoriyi i sam vidchuvav sebe do deyakoyi miri gromadyaninom Mista Os tut i korenitsya ta bezmezhna legkist z yakoyu jomu vdavalosya vidnovlyuvati ne tilki principovu kanvu zhittya rimlyanina ale i dribni detali comu zhitti Rajmon Blok lt ref gt Karkopino Zh Povsyakdenne zhittya Starodavnogo Rimu Apogej Imperiyi M Moloda gvardiya Palimpsest 2008 S 7 lt Ref gt Najvazhlivishi praci Karkopino v mizhvoyennij period pov yazani z istoriyeyu Ostiyi analizom Eneyidi Vergiliya i vivchennyam istoriyi Rimu v epohu Piznoyi respubliki U 1931 roci Karkopino vipustiv robotu Sulla abo nevdala monarhiya fr Sylla ou la monarchie manquee v yakij rozglyanuv diktaturu Luciya Korneliya Sulli yak pershu repeticiyu Rimskoyi imperiyi Sulla na dumku Karkopino namagavsya zaminiti Rimsku respubliku absolyutno novoyu politichnoyu sistemoyu zasnovanoyu na vvedenni monarhiyi vidnovlenni privileyiv rimskogo nobilitetu opori na osobisto viddanu armiyu i utrimanni v pokori ryadovih rimlyan Odnak nebazhannya nobilitetu spivpracyuvati i postupovij vidhid prihilnikiv viznachili krah dovgostrokovih planiv Sulli i zmusili jogo vidmovitisya vid odnoosibnoyi vladi Recenzenti vidznachali prekrasne znannya dzherel francuzkim doslidnikom i zvertali uvagu na noviznu jogo pidhodu do vivchennya zadumiv Sulli neyasnih she v davninu U 1936 roci Karkopino opublikuvav biografiyu Gaya Yuliya Cezarya yaka bagatorazovo perevidavalasya i prodovzhuye zberigati naukovu cinnist Cya monografiya Karkopino bula vikonana v ramkah seriyi Zagalna istoriya fr Histoire Generale Napisannya inshoyi roboti ciyeyi seriyi Grakhi i Sulla fr Des Gracques a Sylla 1935 rik bulo spochatku dorucheno Gyustavovi Bloku ale do svoyeyi smerti v 1923 roci vin vstig napisati lishe chastinu vvedennya Recenzenti vidznachali sho dvi roboti Karkopino formalno vikonani yak dvi chastini odnogo zaplanovanogo tomu mayut ryad osoblivostej sho vigidno vidriznyayut yih vid 9 go tomu Kembridzhskoyi istoriyi starodavnogo svitu U porivnyanni z britanskim vidannyam francuzke bulo mensh dokladnim v detalyah prote silno vigravalo v yednosti vikladu sho bulo naslidkom roboti yedinogo uchasnika a ne grupi fahivciv riznih poglyadiv Takozh bulo vidznacheno sho Karkopino zadovolnyavsya kopiyuvannyam materialu zi svoyih poperednih robit poryad zi zgadanoyu monografiyeyu pro Sullu vin vipustiv i robotu prisvyachenu Grakham a rozvivav ranishe visunuti tezi Sered najbilsh pomitnih osoblivostej ciyeyi roboti visoka ocinka diyalnosti Gaya Grakha vpershe vislovlene ranishe pripushennya sho Sulla mav namir vstanoviti monarhiyu ale buv zmushenij vidmovitisya cherez protidiyu aristokratiyi i osobisto Pompeya vkazivka v yakosti diskusijnoyi dati narodzhennya Gaya Yuliya Cezarya 101 roku do n e perekonannya sho Cezar podilyav yaksho ne programu ale monarhichni ambiciyi Sulli nareshti Karkopino stverdzhuvav sho Cezarya obozhestvili nezadovgo do smerti U 1939 roci nim bula opublikovana monografiya Povsyakdenne zhittya Starodavnogo Rimu Apogej Imperiyi fr La vie quotidienne a Rome a l apogee de l Empire shvidko otrimala zagalne viznannya U recenziyi v Amerikanskomu sociologichnomu oglyadi robota Karkopino bula nazvana najkorisnishoyu i yaskravoyu kartinoyu rimskoyi privatnogo zhittya z opublikovanih na sogodnishnij den 1942 rik U recenziyah zaznachalosya sho vibir v yakosti hronologichnih ramok doslidzhennya seredini I stolittya n e anitrohi ne obmezhuye doslidzhennya a navpaki ye duzhe vdalim Zaznachalosya sho avtor uniknuv vplivu pozitivistskih poglyadiv na suspilstvo v populyarnij interpretaciyi Emilya Dyurkgajma Krim togo pidkreslyuvalosya sho Karkopino vdalosya vidbiti velikij vpliv ekonomichnih chinnikiv v zhitti rimskogo suspilstva i pokazati jogo yak skladno organizovanu i stratifikovanu strukturu odnak pri comu vkazuvalosya na dosit formalnij pidhid v rozglyadi religijnogo zhittya U 1947 roci Karkopino opublikuvav dva tomi komentariv do listiv Cicerona Na jogo dumku publikaciya ciyeyi perepiski bula bliskuchim propagandistskim hodom Avgusta yakij tim samim serjozno pidirvav avtoritet Cicerona chiya suyetnist i moralna neohajnist stala ochevidnoyu z jogo listiv U recenziyah vkazuvalosya na deyaku nedomovlenist i zalishennya deyakih postavlenih pitan bez vidpovidej sho vtim moglo buti zrobleno navmisno z metoyu zaproponuvati grunt dlya diskusij U radyanskij istoriografiyi Karkopino piddavavsya rizkij kritici za vipravdannya rimskogo panuvannya v Seredzemnomor yi prote viznavalosya bezperechne znachennya jogo konkretno istorichnih doslidzhen z detalnim analizom dzherel U redakcijnij statti Proti nizkopoklonstva pered inozemshinoyu v oblasti drevnoyi istoriyi opublikovanij v profilnomu zhurnali Visnik drevnoyi istoriyi pid chas borotbi z kosmopolitizmom v SRSR Karkopino buv nazvanij fashistskim istorikom a jogo roboti buli oharakterizovani yak vidverto fashistsku Cezarististsku pobudovu rimskoyi istoriyi Osnovni roboti RedaguvatiLa Terre de Verneuil a la veille de la Revolution Verneuil sur Havre A Aubert 1906 55 p Histoire de l ostracisme athenien Melanges d histoire ancienne Paris Alcan 1909 p 83 267 Virgile et les origines d Ostie Paris De Boccard EFR 1919 819 p La loi de Hieron et les Romains Paris De Boccard EFR 1919 309 p La Louve du Capitole Paris Les Belles Lettres 1925 90 p Etudes romaines Tome 1 La Basilique pythagoricienne de la Porte majeure Paris L Artisan du livre 1926 415 p Autour des Gracques Etudes critiques Paris Les Belles Lettres 1928 307 p Des Gracques a Sylla Paris PUF 1929 488 p Ostie Paris Henri Laurens 1929 64 p Virgile et le mystere de la IVe Eglogue Paris L Artisan du livre 1930 223 p Sylla ou la monarchie manquee Paris L Artisan du livre 1931 248 p Points de vue sur l imperialisme romain Paris Le divan 1934 276 p L ostracisme athenien Paris Alcan 1935 263 p Cesar Paris PUF 1936 590 p La vie quotidienne a Rome a l apogee de l Empire Paris Hachette 1939 348 p Pereklad na rosijsku movu Karkopino Zh Povsyakdenne zhittya Starodavnogo Rimu Apogej Imperiyi M Moloda gvardiya Palimpsest 2008 420 s Aspects mystiques de la Rome paienne Paris L Artisan du livre 1941 317 p Le Maroc antique Paris Gallimard 1943 337 p Les secrets de la correspondance de Ciceron Paris L Artisan du livre 1947 2 vol 447 et 495 p Etudes d histoire chretienne Tome 1 Les fouilles de Saint Pierre et la tradition Paris Albin Michel 1953 293 p Souvenirs de sept ans 1937 1944 Paris Flammarion 1953 703 p Le Mystere d un symbole chretien l ascia Paris Fayard 1955 96 p De Pythagore aux Apotres Etudes sur la conversion du monde romain Paris Flammarion 1956 381 p Alesia et les ruses de Cesar Paris Flammarion 1958 221 p Passion et politique chez les Cesars Paris Hachette 1958 223 p Les Etapes de l imperialisme romain Paris Hachette 1961 272 p Profils de conquerants Paris Flammarion 1961 414 p Rencontres de l histoire et de la litterature romaines Paris Flammarion 1963 285 p Etudes d histoire chretienne Tome 2 Les reliques de Saint Pierre de Rome Paris Albin Michel 1965 63 p Souvenirs romains Paris Hachette 1968 292 p Souvenirs de la guerre en Orient 1915 1917 Paris Hachette 1970 224 p Nagorodi RedaguvatiVelika zolota medal SEP 1966 Primitki Redaguvati a b Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 a b baza danih Leonore ministere de la Culture d Track Q2886420d Track Q384602 a b v g www accademiadellescienze it d Track Q107212659 SNAC 2010 d Track Q29861311 a b Francuzka akademiya 1635 d Track Q161806d Track Q377066 http www aibl fr membres academiciens depuis 1663 article jerome carcopino https aibl fr academiciens depuis 1663 a b France The Dark Years 1940 1944 Arhiv originalu za 24 listopada 2018 Procitovano 24 listopada 2018 Literatura RedaguvatiCorcy Debray S Jerome Carcopino un historien a Vichy Editions L Harmattan 2001 ISBN 2 7475 0831 5 Singer S Vichy l Universite et les Juifs Paris Les Belles Lettres 1992 Grimal P Carcopino C Oubliac P Jerome Carcopino un historien au service de l humanisme Les Belles Lettres 1981 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Zherom Karkopino amp oldid 36237486