| Жарко Яків Васильович | |
|---|---|
| Яків Жарко | |
| Ім'я при народженні | Жарченко Яків Васильович |
| Народився | 13 (25) лютого 1861 Полтава, Російська імперія |
| Помер | 25 травня 1933 (72 роки) Краснодар, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР |
| Країна | Російська імперія СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | письменник актор |
| Сфера роботи | акторське мистецтво, творче і професіональне письмоd і політична діяльність |
| Мова творів | українська |
| | |
| Роботи у Вікіджерелах |
Жарко Яків Васильович (справжнє прізвище Жарченко) (*13 (25) лютого 1861 (за іншими даними 12 лютого 1861 або 11 листопада 1861), Полтава — †25 травня 1933, Краснодар) — український письменник і актор, діяч революційного руху; брат Надії Жарченко.
Біографія Редагувати
Народився у Полтаві в родині колезького асесора, де захоплювалися літературою, музикою і театральним мистецтвом. Батько Василь Федорович мав чин колезького асесора й працював секретарем губернського правління. Мати Олександра Григорівна походила з родини дрібних поміщиків Лазебників. Навчався в гімназії, звідки був виключений за участь у революційному русі. Неодноразово затримувався та арештовувався. 1880 року закінчив земську фельдшерську школу.
Перша збірка віршів «Перші ліричні твори» вийшла 1884 року. У 1886—1896 рр. — актор театральних груп М. Старицького, М. Кропивницького і П. Саксаганського. Друга збірка віршів («Молодим. Пісні і думи», 1891) недопущена до друку цензурою. Публікувався в «Літературно-науковому вістнику», редагованому І. Франком. У 1896 р. в Санкт-Петербурзі вийшла збірка його байок. Влітку 1903 переїхав до Катеринодара, був одним з керівників правління Кубанської «Просвіти». Тут він створив збірник «Пісні» (1905), «Байки» (1912), «Катеринодарцям» (1912), історичний нарис «На Кубані» (1912), «Балади і легенди» (1913), а також підбірки до антології «Українська муза» (1908) і до «Збірника українських байок» (1915). Був одним з організаторів і керівників катеринодарської «Просвіти» та катеринодарського відділення Революційної української партії. Брав участь у літературній організації «Плуг».
У 1920-х роках — на різних посадах у Кубанському художньому музеї. Вірші публікував у журналі «Життя й революція». В 1929 р. у зв'язку з публікацією віршів «З єгипетського циклу» був заарештований за підозрою в шпигунстві на користь Великої Британії, до 1930 року утримувався в катівнях Краснодарського ОДПУ. Помер після численних арештів, обшуків, допитів.
Похований на Всіхсвятському кладовищі міста Краснодар.
Архів Якова Жарка зберігається в Інституті літератури ім. Тараса Шевченка в Києві.
Примітки Редагувати
Вибрані твори Редагувати
- Артист [ 14 вересня 2014 у Wayback Machine.] / Літературно-науковий вістник. — 1904. — Том 25
- Баштанник [ 14 вересня 2014 у Wayback Machine.] / Літературно-науковий вістник. — 1904. — Том 27
Джерела та література Редагувати
- Є. Д. Петренко. Жарко Яків Васильович [ 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 139. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- В. К. Чумаченко. Жарко Яків [ 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
- Ренат Польовий. Кубанська Україна [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Віталій Крикуненко. Один из многих… К 150-й годовщине со дня рождения Якова Жарко. // Кобза. Українці Росії. 21 вересня 2011 р. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
| Це незавершена стаття про українського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |