| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (липень 2016) |
Жан-Батист Донасьєн де Вімер де Рошамбо (фр. Jean-Baptiste Donatien de Vimeur de Rochambeau; 1 липня 1725 — 10 травня 1807) — французький шляхтич і генерал, який відіграв значну роль у Війні за незалежність США, командуючи французьким експедиційним корпусом, який прибув на допомогу американським борцям за незалежність. Також був учасником бойових дій часів Наполеона.
| Жан-Батист Донасьєн де Вімер де Рошамбо | |
|---|---|
| фр. Jean-Baptiste Donatien de Vimeur de Rochambeau | |
| Маршал де Рошамбо | |
| Народився | 1 липня 1725 Вандом, (Франція) |
| Помер | 10 травня 1807 (81 рік) Торе-ла-Рошетт, (Франція) |
| Громадянство | Франція |
| Діяльність | військовий діяч, генерал |
| Знання мов | французька |
| Учасник | Війна за австрійську спадщину, Семирічна війна, Війна за незалежність США і Революційні війни |
| Титул | граф[d] |
| Військове звання | генерал |
| Батько | Joseph Charles II de Vimeur, Marquis de Rochambeaud |
| Мати | Marie Claire Thérèse Bégond |
| Діти | Donatien-Marie-Joseph de Rochambeaud |
| Автограф | |
| Нагороди | |
|
Військова діяльність у Європі ред.
Рошамбо народився у Вандомі (провінція Орлеан, нині департамент Луар і Шер). Вчився в єзуїтському коледжі в Блуа. Після смерті свого старшого брата, він вступив у кавалерійський полк і служив у Богемії, Баварії та на Рейні під час війни за австрійську спадщину. У 1742 році вступив корнетом у кавалерійський полк, під керівництвом герцога Бролі, що брав участь у війні за австрійський спадок, воював в Богемії, Баварії та Ельзасі, був ад'ютантом герцога Орлеанського, пізніше графа Клермона з яким був в облозі Антверпена та в битві при Рокурі 1746 року. У 1747 році він отримав звання полковника. Рошамбо брав участь в облозі Маастрихта в 1748 році та став губернатором Вандому у 1749 році. Після того, як він відзначився у битві при Менорці 1756 року, на початку Семирічної війни, Жан-Батист був підвищений до звання бригадного генерала піхоти. В облозі Порт-Магона в 1756 році він сприяв завоюванню цих місць. За відмінність названий шефом Овернського 17-го піхотного лінійного полку. У 1758 році воював у Німеччині, зокрема брав участь у боях під Крефельде і Клостеркамп та отримав кілька поранень.
Війна за незалежність США ред.
У 1780 році Рошамбо був призначений командувачем сухопутних військ, як частини експедиційного корпусу, який був посланий на допомогу американським повстанцям французьким урядом. Отримавши звання генерал-лейтенанта, під його командуванням було близько 7000 французьких військових, які мали наказ приєднатися до Континентальної армії Джорджа Вашингтона. У Рошамбо було більше війська, ніж мав на той час Вашингтон. У зв'язку з цим швед Ганс Аксель фон Ферзен, який був на службі у повстанців, не міг взяти командування на себе і служив у Рошамбо як ад'ютант та перекладач.
Військо під командуванням Рошамбо висадилося в Ньюпорті, штат Род-Айленд 10 липня, але не вело бойових дій протягом року, у зв'язку з тим, що французький флот був блокований англійцями в затоці Наррагансет. Французи базувалися в Браунівському університеті, який тоді ще був коледжем Род-Айленду і в коледжі Едіфас (Edifice), який був перетворений у військовий шпиталь. У липні 1781 року військо Рошамбо вийшло з Род-Айленду, йдучи через Коннектикут на з'єднання з Вашингтоном біля річки Гудзон. Об'єднані сили вирушили на облогу Йорктауна. 22 вересня вони об'єдналися з військами Маркіза де Лафайєта і 19 жовтня примусили лорда Корнуелса до здачі.
Повернення до Франції ред.
Після повернення до Франції Рошамбо був прийнятий королем Людовиком XVI та призначений губернатором Пікардії, історичної провінції на півночі Франції. Під час Французької революції він командував північною армією в період між падінням старого режиму Людовика XVI в 1792 році й утворенням Першої Французької Імперії Наполеона Бонапарта в 1804 році. 28 грудня 1791 року йому було надано звання маршала Франції завдяки швидкому відбудуванню прикордонних редутів та поновленню укріплень на півночі країни, але він пішов у відставку в 1792 році. Попри те, що Рошамбо був прихильником Національних зборів Франції, він був заарештований під час революційного терору і ледве уникнув гільйотини. Згодом він був відправлений на пенсію Наполеоном I. 10 травня 1807 року Рошамбо помер в Торе-ла-Рошетті. Його син, Донат'є Марі Жозеф де Вімер був поважною фігурою під час французьких революційних і наполеонівських війн.
Вшанування пам'яті ред.
- Середня школа Рошамбо в Саутбері, Коннектикут.
- Французька міжнародна школа в Бетесда, штат Меріленд названа Ліцеєм Рошамбо.
- Міст через річку Потомак у Вашингтоні, округ Колумбія, також названий на честь Рошамбо.
- Існує Проїзд Рошамбо, названий на його честь в Грінбурзі, Нью-Йорку і в Вільямсбурзі, штат Вірджинія.
- Існують проспекти Рошамбо, названі на його честь у Провіденсі, Род-Айленд, в Бронксі, Нью-Йорк.
- Є вулиці Рошамбо в Нью-Бедфорді, штат Массачусетс, і Доббс Феррі, Нью-Йорк.
- В Ньюпорті, Род-Айленд, є пам'ятник Рошамбо
- Інший пам'ятник є у Вашингтоні на Пенсильванія-авеню навпроти Білого дому в парку Лафаєт.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.