www.wikidata.uk-ua.nina.az

Есперантологія есп Esperantologio інтерлінгвістична наукова теорія яка приділяє увагу загальним принципам побудови та фу

Есперантологія

Есперантологія (есп. Esperantologio) — інтерлінгвістична наукова теорія, яка приділяє увагу загальним принципам побудови та функціонування мови есперанто, а також її окремим проблемам, зокрема лексикології, словотворенню, стилістиці, транскрипції. На думку багатьох дослідників, есперантологія вивчає не тільки розвиток і функціонування мови есперанто, а й також різні сфери її застосування, в тому числі на стику з іншими дисциплінами, такими як психологія, соціологія тощо.

Рене де Соссюр — основоположник есперантології

Основоположником есперантологіі як окремої наукової дисципліни вважається французький лінгвіст Рене де Соссюр.

Історія Редагувати

Перша згадка терміна «есперантологія» відноситься до 1911 року — саме під такою назвою в есперанто-журналі «Orienta Stelo» була опублікована стаття японського есперантиста Осака Кендзі.

У широкий вжиток термін увійшов дещо пізніше завдяки зусиллям німецького термінознавця Ойгена Вюстера, який повторно запропонував цю назву в одній зі своїх статей, опублікованій в 1921 році в періодичному виданні «Esperanto Triumfonta». Нерідко саме Вюстер згадується як творець цього терміна.

У 1955 році Вюстер розповів про історію виникнення цього поняття в статті «La terminoj esperantologio kaj interlingvistiko». Він розумів есперантологію як «частину синтетичної лінгвістики» (при цьому під синтетичною лінгвістикою він розумів відносно новий тоді різновид лінгвістики).

Школи есперантології Редагувати

Найвідоміші школи есперантології:

  • Будапештська школа есперантології.

Школа, основу якої заклав Іштван Сердахеї — професор кафедри есперантології на філологічному факультеті Будапештського університету імені Лоранда Етвеша. Після смерті Сардахеї його вчення продовжили досліджувати учні, зокрема відомі з них захистили дисертації з есперантології.

  • Познанська школа есперантології.

Після смерті Сердахеї школу очолила його учениця Ілона Кутні, яка в кінці 1990-х років переїхала до Польщі, де організувала інтерлінгвістичні курси при університеті імені Адама Міцкевича (Познань).

  • Російська школа есперантології.

Продовжує традиції радянської школи, засновником якої можна вважати Ернста Дрезена — автора наукової праці «Історія всесвітньої мови», перше видання якої (російською мовою) вийшло у 1927 році, а третє — в 1991) та видатного радянського лінгвіста Євгена Бокарьова, який заснував окрему комісію з інтерлінгвістики при Академії наук СРСР. Сучасним послідовником радянського вчення вважається сучасний російський дослідник мови есперанто Олександр Мельников (Ростов-на-Дону), який після захисту докторської дисертації на матеріалі есперанто опублікував монографію «Лінгвокультурологічні аспекти планових міжнародних мов (на тлі етнічних)».

  • Тартуська школа есперантології.

У Тартуському університеті есперантологією та інтерлінгвістикою активно зацікавилися академік Пауль Арісте, який протягом декількох років видав серію наукових статей у збірнику «Interlinguistica Tartuensis», та професор цього ж університету, славіст та інтерлінгвіст Олександр Дуліченко — автор наукових монографій та навчальних посібників, присвячених інтерлінгвістиці та есперантології.

Есперантологи Редагувати

Есперантолог
Віра Франк викладач Падерборнського університету, автор публікацій з інтерлінгвістики та есперантології, в тому числі — підручника з інтерлінгвістики
Детлев Бланке провідний есперантолог кінця XX — початку XXI століття,
засновник і керівник німецького інтерлінгвістічного суспільства «Gesellschaft für Interlinguistik», професор Університету імені Гумбольдта
Євген Бокарьов радянський лінгвіст та есперантолог, автор російсько-есперантського та есперанто-російського словників
Володимир Варанкін радянський есперантолог, автор низки статей про есперанто і книги «Teorio de Esperanto»
Гастон Варенг'єн французький есперантолог, граматик і лексикограф, головний редактор «Повного ілюстрованого словника есперанто»,
співавтор «Повної аналітичної граматики есперанто»
Бертиль Веннергрен шведський есперантолог, член Академії есперанто, автор граматики есперанто «Plena manlibro pri Esperanta gramatiko»
Еббе Волберг шведський філолог та есперантолог, автор чотиритомного етимологічного словника есперанто
Ойген Вюстер німецький есперантолог, видатний термінознавець
Олександр Дуліченко славіст та інтерлінгвіст, автор низки статей і декількох монографій з інтерлінгвістики та есперантології
Мішель Дюк Гоніназ французький славіст та есперантолог, головний редактор «Нового повного ілюстрованого словника есперанто»
Магомет Ісаєв радянський іраніст та есперантолог, керівник аспірантури з інтерлінгвістічної тематики при Інституті мовознавства АН СРСР
Кальман Калочаї видатний поет і перекладач, автор численних статей з граматики та стилістики есперанто, теоретик,
співавтор «Повної аналітичної граматики есперанто»
Борис Колкер радянський і російський есперантолог, дослідник впливу російської мови на становлення і розвиток есперанто
Олександр Корженков російський дослідник історії та особливостей есперанто, біограф Людвіка Заменгофа, видавець
Ренато Корсетті італійський лінгвіст, професор психолінгвістики Римського університету ла Сап'єнца,
автор низки публікацій про мовну політику, білінгвізм, психопедагогіку та використанні есперанто як другої рідної мови
Сергій Кузнєцов російський лінгвіст, автор низки публікацій і декількох монографій з інтерлінгвістики та есперантології
Ілона Кутна угорська і польська дослідниця есперанто, керівник інтерлінгвістічних курсів при університеті імені Адама Міцкевича
Йоукі Ліндстедт фінський славіст та есперантолог, дослідник проблематики використання есперанто «з народження»
Пауль Неергорд данський есперантолог, головний редактор журналу «Есперантологія» (1949—1961)
Клод Пірон швейцарський лінгвіст та психолог, автор низки публікацій і книг про розвиток есперанто, її виразних можливостей
Сергій Покровський російський есперантолог, член Академії есперанто
Іштван Сердахеї угорський лінгвіст та есперантолог, засновник і керівник кафедри есперантології Будапештського університету
Рене де Соссюр швейцарський лінгвіст та есперантолог, основоположник есперантології як науки, автор теорії словотворення есперанто
Джон Веллс британський лінгвіст, професор фонетики, автор книги «Лінгвістичні аспекти есперанто»
Райнгард Гаупенталь німецький лінгвіст, есперантолог і волапюколог
Андре Шерпійо французький есперантолог та інтерлінгвіст, автор численних публікацій про есперанто і волапюк,
автор «Короткого етимологічного словника есперанто»
Вім Янсен нідерландський інтерлінгвіст та есперантолог, завідувач кафедри інтерлінгвістики та есперантології Амстердамського університету

Організації та періодика Редагувати

Провідну роль в розвиткові есперанто та есперантології відводять Академії есперанто (результати її досліджень публікуються у формі так званих «Рішень і рекомендацій Академії») та есперанто-бібліотекам, які містять значну кількість матеріалів з есперантології. Найвідомішими з бібліотек є Бібліотека імені Гектора Годлера (яка розташовується в центральному офісі Всесвітньої асоціації есперанто в Роттердамі і зберігає близько 30000 одиниць матеріалів з есперанто) та Міжнародний музей-бібліотека есперанто — підрозділ Австрійської національної бібліотеки.

Першим журналом, який містив певні дослідження з есперантології, вважається японський часопис «Esperantologio», який виходив у 1930-1931 роках (вийшло тільки три номери).

Першим спеціалізованим науковим виданням з есперантології прийнято вважати німецький журнал «Lingva Kritiko», який виходив у Кельні з лютого 1932 року по березень 1935 року (вийшло 28 випусків зі 162 статтями). Згодом видання було припинено з огляду на економічні та політичні труднощі, які зазнала тогочасна Німеччина.

У 1949-1961 роках під редакцією данського есперантолога Пауля Неергорда виходив журнал «Esperantologio» (було опубліковано 6 номерів, загальна кількість сторінок склало 424).

У 1976—1977 роках в Будапешті було видано три номери журналу «Esperantologiaj Kajeroj».

На сьогодні при Упсальському університеті видається спеціалізований багатомовний журнал «Esperantologio / Esperanto Studies», а в Амстердамі — міжнародний науковий журнал «Language Problems and Language Planning», у якому постійно публікуються матеріали з інтерлінгвістики та есперантології.

Галерея Редагувати


Примітки Редагувати

  1. Козак Тамара. Функціональне навантаження штучних мов // Вісник львівського університету. — 2013. — № 33. — С. 55-63.
  2. La planlingvistika periodo — de Volapük ghis estanteco [ 25 липня 2016 у Wayback Machine.](еспер.)
  3. Christer Kiselman. Salutvorto de la redaktoro. — № 4. — P. 3-4. — ISSN 1311-3496.
  4. Blanke, Detlev. . Interlinguistische Beiträge. Zum Wesen und zur Funktion internationaler Plansprachen. — Lang. — Frankfurt am Main, 2006. — 405 p. — ISBN 3-631-55024-3.
  5. Christer Kiselman. . Notico de la redaktoro. — № 1. — P. 3-4. — ISSN 1311-3496.
  6. Enciklopedio de Esperanto. — Literatura Mondo. — Budapest — 599 p.
  7. Pabst, Bernhard. . Lingva Kritiko (1932–1935): La unua esperantologia periodaĵo : [ ][еспер.]. — № 3. — ISSN 1311-3496.
  8. Kiselman, Christer[eo]. (13 листопада 1998). (еспер.). Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 23 травня 2017. 
  9. (eo, en). Архів оригіналу за 1 листопада 2015. Процитовано 23 травня 2017. 
  10. «Language Problems and Language Planning» [ 17 жовтня 2011 у Wayback Machine.](англ.)

Література Редагувати

  • Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: підручник. — К.: Видавничий центр «Академія», 2002. — 368 с.
  • Корженков А. В. История эсперанто. — Калининград, 2005. — 127 с.
  • Wennergren, Bertil. Plena manlibro de Esperanta gramatiko. — El Cerrito: ELNA, 2005. — 696 p. — ISBN 9780939785070.
  • Pierre, Janton. Esperanto: lingvo, literaturo, movado. — Rotterdam: UEA, 1998. — 119 p. — ISBN 9789290170341.
  • Sikosek, Ziko Marcus. Esperanto sen mitoj. — 2a eld. — Antverpen: FEL, 1999. — 311 p. — ISBN 9789071205705.
  • Rašić, Nikola. La rondo familia (Sociologiaj esploroj en Esperantio). — Pisa: Edistudio, 1985. — 192 p. — ISBN 9788870360622.
  • Sutton, Geoffrey. Concise Encyclopedia of the Original Literature of Esperanto. — New York: Mondial, 2008. — 728 p. — ISBN 9781595690906.
  • Kalocsay, Kálmán; Waringhien, Gaston. Plena analiza gramatiko de Esperanto. — 5a eld. — Rotterdam: UEA, 1985. — 598 p. — ISBN 9789290170327.
  • Esperanto, interlinguistics, and planned language / Humphrey Tonkin (red.). — University Press of America, 1997. — 232 p. — ISBN 9780761808473.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Esperantologiya esp Esperantologio interlingvistichna naukova teoriya yaka pridilyaye uvagu zagalnim principam pobudovi ta funkcionuvannya movi esperanto a takozh yiyi okremim problemam zokrema leksikologiyi slovotvorennyu stilistici transkripciyi 1 Na dumku bagatoh doslidnikiv esperantologiya vivchaye ne tilki rozvitok i funkcionuvannya movi esperanto a j takozh rizni sferi yiyi zastosuvannya v tomu chisli na stiku z inshimi disciplinami takimi yak psihologiya sociologiya tosho Rene de Sossyur osnovopolozhnik esperantologiyiOsnovopolozhnikom esperantologii yak okremoyi naukovoyi disciplini vvazhayetsya francuzkij lingvist Rene de Sossyur 2 Zmist 1 Istoriya 2 Shkoli esperantologiyi 2 1 Esperantologi 3 Organizaciyi ta periodika 4 Galereya 5 Primitki 6 LiteraturaIstoriya RedaguvatiPersha zgadka termina esperantologiya vidnositsya do 1911 roku same pid takoyu nazvoyu v esperanto zhurnali Orienta Stelo bula opublikovana stattya yaponskogo esperantista Osaka Kendzi 3 4 U shirokij vzhitok termin uvijshov desho piznishe zavdyaki zusillyam nimeckogo terminoznavcya Ojgena Vyustera yakij povtorno zaproponuvav cyu nazvu v odnij zi svoyih statej opublikovanij v 1921 roci v periodichnomu vidanni Esperanto Triumfonta Neridko same Vyuster zgaduyetsya yak tvorec cogo termina 5 6 U 1955 roci Vyuster rozpoviv pro istoriyu viniknennya cogo ponyattya v statti La terminoj esperantologio kaj interlingvistiko Vin rozumiv esperantologiyu yak chastinu sintetichnoyi lingvistiki pri comu pid sintetichnoyu lingvistikoyu vin rozumiv vidnosno novij todi riznovid lingvistiki Shkoli esperantologiyi RedaguvatiNajvidomishi shkoli esperantologiyi Budapeshtska shkola esperantologiyi Shkola osnovu yakoyi zaklav Ishtvan Serdaheyi profesor kafedri esperantologiyi na filologichnomu fakulteti Budapeshtskogo universitetu imeni Loranda Etvesha Pislya smerti Sardaheyi jogo vchennya prodovzhili doslidzhuvati uchni zokrema vidomi z nih zahistili disertaciyi z esperantologiyi Poznanska shkola esperantologiyi Pislya smerti Serdaheyi shkolu ocholila jogo uchenicya Ilona Kutni yaka v kinci 1990 h rokiv pereyihala do Polshi de organizuvala interlingvistichni kursi pri universiteti imeni Adama Mickevicha Poznan Rosijska shkola esperantologiyi Prodovzhuye tradiciyi radyanskoyi shkoli zasnovnikom yakoyi mozhna vvazhati Ernsta Drezena avtora naukovoyi praci Istoriya vsesvitnoyi movi pershe vidannya yakoyi rosijskoyu movoyu vijshlo u 1927 roci a tretye v 1991 ta vidatnogo radyanskogo lingvista Yevgena Bokarova yakij zasnuvav okremu komisiyu z interlingvistiki pri Akademiyi nauk SRSR Suchasnim poslidovnikom radyanskogo vchennya vvazhayetsya suchasnij rosijskij doslidnik movi esperanto Oleksandr Melnikov Rostov na Donu yakij pislya zahistu doktorskoyi disertaciyi na materiali esperanto opublikuvav monografiyu Lingvokulturologichni aspekti planovih mizhnarodnih mov na tli etnichnih Tartuska shkola esperantologiyi U Tartuskomu universiteti esperantologiyeyu ta interlingvistikoyu aktivno zacikavilisya akademik Paul Ariste yakij protyagom dekilkoh rokiv vidav seriyu naukovih statej u zbirniku Interlinguistica Tartuensis ta profesor cogo zh universitetu slavist ta interlingvist Oleksandr Dulichenko avtor naukovih monografij ta navchalnih posibnikiv prisvyachenih interlingvistici ta esperantologiyi Esperantologi Redaguvati EsperantologVira Frank vikladach Paderbornskogo universitetu avtor publikacij z interlingvistiki ta esperantologiyi v tomu chisli pidruchnika z interlingvistikiDetlev Blanke providnij esperantolog kincya XX pochatku XXI stolittya zasnovnik i kerivnik nimeckogo interlingvistichnogo suspilstva Gesellschaft fur Interlinguistik profesor Universitetu imeni GumboldtaYevgen Bokarov radyanskij lingvist ta esperantolog avtor rosijsko esperantskogo ta esperanto rosijskogo slovnikivVolodimir Varankin radyanskij esperantolog avtor nizki statej pro esperanto i knigi Teorio de Esperanto Gaston Vareng yen francuzkij esperantolog gramatik i leksikograf golovnij redaktor Povnogo ilyustrovanogo slovnika esperanto spivavtor Povnoyi analitichnoyi gramatiki esperanto Bertil Vennergren shvedskij esperantolog chlen Akademiyi esperanto avtor gramatiki esperanto Plena manlibro pri Esperanta gramatiko Ebbe Volberg shvedskij filolog ta esperantolog avtor chotiritomnogo etimologichnogo slovnika esperantoOjgen Vyuster nimeckij esperantolog vidatnij terminoznavecOleksandr Dulichenko slavist ta interlingvist avtor nizki statej i dekilkoh monografij z interlingvistiki ta esperantologiyiMishel Dyuk Goninaz francuzkij slavist ta esperantolog golovnij redaktor Novogo povnogo ilyustrovanogo slovnika esperanto Magomet Isayev radyanskij iranist ta esperantolog kerivnik aspiranturi z interlingvistichnoyi tematiki pri Instituti movoznavstva AN SRSRKalman Kalochayi vidatnij poet i perekladach avtor chislennih statej z gramatiki ta stilistiki esperanto teoretik spivavtor Povnoyi analitichnoyi gramatiki esperanto Boris Kolker radyanskij i rosijskij esperantolog doslidnik vplivu rosijskoyi movi na stanovlennya i rozvitok esperantoOleksandr Korzhenkov rosijskij doslidnik istoriyi ta osoblivostej esperanto biograf Lyudvika Zamengofa vidavecRenato Korsetti italijskij lingvist profesor psiholingvistiki Rimskogo universitetu la Sap yenca avtor nizki publikacij pro movnu politiku bilingvizm psihopedagogiku ta vikoristanni esperanto yak drugoyi ridnoyi moviSergij Kuznyecov rosijskij lingvist avtor nizki publikacij i dekilkoh monografij z interlingvistiki ta esperantologiyiIlona Kutna ugorska i polska doslidnicya esperanto kerivnik interlingvistichnih kursiv pri universiteti imeni Adama MickevichaJouki Lindstedt finskij slavist ta esperantolog doslidnik problematiki vikoristannya esperanto z narodzhennya Paul Neergord danskij esperantolog golovnij redaktor zhurnalu Esperantologiya 1949 1961 Klod Piron shvejcarskij lingvist ta psiholog avtor nizki publikacij i knig pro rozvitok esperanto yiyi viraznih mozhlivostejSergij Pokrovskij rosijskij esperantolog chlen Akademiyi esperantoIshtvan Serdaheyi ugorskij lingvist ta esperantolog zasnovnik i kerivnik kafedri esperantologiyi Budapeshtskogo universitetuRene de Sossyur shvejcarskij lingvist ta esperantolog osnovopolozhnik esperantologiyi yak nauki avtor teoriyi slovotvorennya esperantoDzhon Vells britanskij lingvist profesor fonetiki avtor knigi Lingvistichni aspekti esperanto Rajngard Gaupental nimeckij lingvist esperantolog i volapyukologAndre Sherpijo francuzkij esperantolog ta interlingvist avtor chislennih publikacij pro esperanto i volapyuk avtor Korotkogo etimologichnogo slovnika esperanto Vim Yansen niderlandskij interlingvist ta esperantolog zaviduvach kafedri interlingvistiki ta esperantologiyi Amsterdamskogo universitetuOrganizaciyi ta periodika RedaguvatiProvidnu rol v rozvitkovi esperanto ta esperantologiyi vidvodyat Akademiyi esperanto rezultati yiyi doslidzhen publikuyutsya u formi tak zvanih Rishen i rekomendacij Akademiyi ta esperanto bibliotekam yaki mistyat znachnu kilkist materialiv z esperantologiyi Najvidomishimi z bibliotek ye Biblioteka imeni Gektora Godlera yaka roztashovuyetsya v centralnomu ofisi Vsesvitnoyi asociaciyi esperanto v Rotterdami i zberigaye blizko 30000 odinic materialiv z esperanto ta Mizhnarodnij muzej biblioteka esperanto pidrozdil Avstrijskoyi nacionalnoyi biblioteki Pershim zhurnalom yakij mistiv pevni doslidzhennya z esperantologiyi vvazhayetsya yaponskij chasopis Esperantologio yakij vihodiv u 1930 1931 rokah vijshlo tilki tri nomeri Pershim specializovanim naukovim vidannyam z esperantologiyi prijnyato vvazhati nimeckij zhurnal Lingva Kritiko yakij vihodiv u Kelni z lyutogo 1932 roku po berezen 1935 roku vijshlo 28 vipuskiv zi 162 stattyami Zgodom vidannya bulo pripineno z oglyadu na ekonomichni ta politichni trudnoshi yaki zaznala togochasna Nimechchina 7 U 1949 1961 rokah pid redakciyeyu danskogo esperantologa Paulya Neergorda vihodiv zhurnal Esperantologio bulo opublikovano 6 nomeriv zagalna kilkist storinok sklalo 424 8 U 1976 1977 rokah v Budapeshti bulo vidano tri nomeri zhurnalu Esperantologiaj Kajeroj Na sogodni pri Upsalskomu universiteti vidayetsya specializovanij bagatomovnij zhurnal Esperantologio Esperanto Studies 9 a v Amsterdami mizhnarodnij naukovij zhurnal Language Problems and Language Planning u yakomu postijno publikuyutsya materiali z interlingvistiki ta esperantologiyi 10 Galereya Redaguvati nbsp Lyudvik Zamengof tvorec movi esperanto nbsp Ojgen Vyuster avstrijskij esperantolog nbsp Detlev Blanke nimeckij esperantolog nbsp Gaston Vareng yen francuzkij esperantolog nbsp Boris Kolker rosijskij esperantologPrimitki Redaguvati Kozak Tamara Funkcionalne navantazhennya shtuchnih mov Visnik lvivskogo universitetu 2013 33 S 55 63 La planlingvistika periodo de Volapuk ghis estanteco Arhivovano 25 lipnya 2016 u Wayback Machine esper Christer Kiselman Salutvorto de la redaktoro 4 P 3 4 ISSN 1311 3496 Blanke Detlev Interlinguistische Beitrage Zum Wesen und zur Funktion internationaler Plansprachen Lang Frankfurt am Main 2006 405 p ISBN 3 631 55024 3 Christer Kiselman Notico de la redaktoro 1 P 3 4 ISSN 1311 3496 Enciklopedio de Esperanto Literatura Mondo Budapest 599 p Pabst Bernhard Lingva Kritiko 1932 1935 La unua esperantologia periodaĵo esper 3 ISSN 1311 3496 Kiselman Christer eo 13 listopada 1998 Esperantologio la revuo de Paul Neergaard esper Arhiv originalu za 4 bereznya 2012 Procitovano 23 travnya 2017 Esperantologio Esperanto Studies eo en Arhiv originalu za 1 listopada 2015 Procitovano 23 travnya 2017 Language Problems and Language Planning Arhivovano 17 zhovtnya 2011 u Wayback Machine angl Literatura RedaguvatiKochergan M P Vstup do movoznavstva pidruchnik K Vidavnichij centr Akademiya 2002 368 s Korzhenkov A V Istoriya esperanto Kaliningrad 2005 127 s Wennergren Bertil Plena manlibro de Esperanta gramatiko El Cerrito ELNA 2005 696 p ISBN 9780939785070 Pierre Janton Esperanto lingvo literaturo movado Rotterdam UEA 1998 119 p ISBN 9789290170341 Sikosek Ziko Marcus Esperanto sen mitoj 2a eld Antverpen FEL 1999 311 p ISBN 9789071205705 Rasic Nikola La rondo familia Sociologiaj esploroj en Esperantio Pisa Edistudio 1985 192 p ISBN 9788870360622 Sutton Geoffrey Concise Encyclopedia of the Original Literature of Esperanto New York Mondial 2008 728 p ISBN 9781595690906 Kalocsay Kalman Waringhien Gaston Plena analiza gramatiko de Esperanto 5a eld Rotterdam UEA 1985 598 p ISBN 9789290170327 Esperanto interlinguistics and planned language Humphrey Tonkin red University Press of America 1997 232 p ISBN 9780761808473 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Esperantologiya amp oldid 34899927