Ернст Єдличка (Ернест Алоїзович Єдличка, нім. Ernst Jedliczka (24 травня (5 червня) 1855, Полтава — 3 серпня 1904, Берлін) — російсько-німецький піаніст і музичний педагог. Син Алоїза Едлички.
| Єдлічка Ернст Алоїзович | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5 червня 1855 |
| Місце народження | Полтава, Російська імперія |
| Дата смерті | 3 серпня 1904 (49 років) |
| Місце смерті | Берлін, Німецька імперія |
| Громадянство | Німеччина і Російська імперія |
| Професії | музичний педагог, піаніст, музичний критик |
| Освіта | Санкт-Петербурзький державний університет і Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
| Відомі учні | Astri Andersend і John J. McClelland |
| Інструменти | фортепіано |
| Заклад | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
Біографія ред.
Закінчив фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету (1876 рік), потім Московську консерваторію (1879 рік) по класу фортепіано під керівництвом Миколи Рубінштейна і Карла Кліндворта.
У 1880–1887 роках викладав Московській консерваторії.
З 1888 року жив і працював в Берліні, професор Консерваторії Кліндворта — Шарвенка.
З 1897 року — Консерваторії Штерна.
Серед його учнів — Ольга Самарофф, Артур Невін, Бруно Зайдлер-Вінклер, Георг Бертрам та ін.
Виступав у складі фортепіанного тріо разом з Карлом Халіром і Хуго Дехертом. Цей склад, зокрема, виконав берлінську прем'єру тріо № 2 Ганса Пфіцнера. Едличка був одним з провідних пропагандистів творчості молодого Пфіцнера.
Виступав також як музичний критик.
Публікувався в берлінській «Загальній музичній газеті».
Родина ред.
У 1881 році Едличка одружився на Марії Відрінг (Wiedring, 17 травня 1865 — після 1935), дочці німців, що мешкали у Москві. Як і її брат Іван та сестра Кароліна, Марія вивчала фортепіано в Московській консерваторії в 1877-1882 роках. Після смерті чоловіка вона залишалася близьким другом Ганса Пфіцнера. Їй присвячена фортепіанна думка «Скарга» М. А. Балакірєва (1900).
Примітки ред.
- ↑ Catalog of the German National Library
- SNAC — 2010.
- . Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 3 квітня 2021.
- . Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 3 квітня 2021.
- Vogel, Johann Peter. [1] — Springer-Verlag. — С. 171—189. — ISBN 978-3-476-02886-0. з джерела 1 серпня 2020
- . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
| Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |