Ентеле́хія (грец. ἐντελέχεια — «досягнення втілення», від ἐντελής — «втілений», і ἔχω — «сягати») — реалізація, дійсність; життєва сила, що її припускають у філософії віталізму.
У філософії Аристотеля ентелехія — внутрішня мета руху, закладена в прихованому вигляді у кожному бутті до його здійснення; діяльний, формувальний початок.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Аристотель — можливість і дійсність: ентелехія
- Regenbogen Meyer. Wörterbuch der philosophischen Begriffe. Meiner, Hamburg 2005: Entelechie.
- Античная философия: Энциклопедический словарь. М., 2008. С.808—810.
- Кнабе Г. С. Понятие энтелехии и история культуры // Вопросы философии. 1993.№ 5.
Література Редагувати
- Я. Любивий. Ентелехія // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Посилання Редагувати
- Ентелехія [ 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 414-415. — 1000 екз.