Графиня Єлизавета Бато́рі (угор. Báthori Erzsébet серпня 1560, Нюрбатор, Королівство Угорщина — 21 серпня 1614, Чейте, Королівство Угорщина (тепер Словаччина) — угорська графиня з сім'ї Баторі, яка володіла землею на території Угорського королівства (сучасна Угорщина та Словаччина) та Трансильванії (сучасна Румунія). Книга рекордів Гіннеса назвала її наймасовішою жінкою-вбивцею, хоча точна кількість її жертв невідома. Небога короля Стефана Баторія.
| Єлизавета Баторій | |
|---|---|
| угор. Erzsébet Báthory | |
| Народилася | 7 серпня 1560 Ньїрбатор, Угорське королівство |
| Померла | 21 серпня 1614 (54 роки) Чахтицький замок, Угорське королівство |
| Країна | Угорське королівство |
| Місце проживання | Чахтицький замок |
| Діяльність | аристократка |
| Знання мов | угорська |
| Титул | графиня[d] |
| Рід | Баторі |
| Батько | Дйордь VI Баторі |
| Мати | Anna Báthoryd |
| Брати, сестри | István Báthorid |
| У шлюбі з | Ferenc II Nádasdyd |
| Діти | Graf Pál Nádasdy de Nádasd et Fogarasföldd і Katalin, Gräfin Nádasdy de Nádasd et Fogarasföldd |
| | |
|
Біографія ред.
Походила з одного з найбагатших угорських родів. Батьки Анна та Георгій Баторії були двоюрідними братом та сестрою. Внаслідок кровозмішання дівчина захворіла на епілепсію та психопатію. Дитинство провела в замку Ечед. Змалку була свідком постійних тортур та страт «ворогів батька». В 6 років була свідком публічної страти.
У 13 років була заручена з угорським генералом Ференцем Надашді (згодом за жорстокість турки прозвали його «Чорним витязем»). У 1575 році переїхала до замку Лека, одружилася з Надашді, якому було на той час 20 років. У шлюбі народилося п'ятеро дітей – Ганна, Катерина, Міклош, Урсула, Павло. Родина проживала в маєтку Шарарі, де Нашдаді привчив дружину до жорстокого поводження з слугами. Крім того, рідна тітка Єлизавети, Клара, ввела в її коло людей, які займалися алхімією, окультизмом та влаштовували оргії.
4 січня 1604 року Єлизавета несподіванно овдовіла. Після смерті чоловіка проживала у Чахтицькому замку, який знаходится в Малих Карпатах, поблизу м.Тренчин (нині територія Словаччини). Незабаром лютеранський священник Іштван Магярі звинуватив графиню у вбивствах.
У березні 1610 року король Матіаш ІІ (Матвій Габсбург) наказав провести розслідування чуток про вбивства молодих дівчат в Чахтицькому замку, які ширилися країною. Розслідування проводив палатин Угорщини Юрай (Дьйордь) Турзо. Загалом було зібрано більше 300 свідчень, про побої, тортури та знущання з дівчат-підлітків, деякі з них були з родин дрібної шляхти і знаходились в замку графині для навчання правилам етикету. Існує думка, що злочини відбувались і в інших маєтках, які належали Баторі.
29 грудня 1610 року графиня Баторі була заарештована разом з трьома служницями та карликом. На території Чахтицького замку були знайдені вбиті та ув'язнені дівчата, а також скелети і рештки тіл.
2 січня 1611 року розпочався суд над Єлизаветою та її слугами. Кількість жертв по зізнанню слуг та свідків становила від 37 до 50 жінок, суд визнав вбивства 80, але під час процесу з'явилися чутки про щоденник графині, в якому вона занотовувала вбивства і в якому ніби-то фігурує 650 жертв. Щоденник так і не був знайдений, але чутки залишились, що посприяло внесенню Єлизавети Баторі до Книги рекордів Гіннеса як жінки- серійної вбивці з найбільшою кількістю жертв.
Смертну кару для Баторі, на якій спочатку наполягав король, замінили довічним ув'язненням у Чахтицькому замку. Це звільнило короля від виплат родичам графині. Троє слуг були страчені, одна з служниць також була засуджена до довічного ув'язнення. Саму Баторі замуровали в одній з кімнат замку, залишивши лише маленькі віконця для вентиляції і передавання їжі.
21 серпня 1614 року Баторі померла. Тіло було поховано на місцевому цвинтарі, потім перенесено до родового склепу, наразі його знаходження невідоме.
Через деякий час четверо дітей Баторі були звинувачені в зраді, їх вислали з країни, а велика спадщина, яка залишилась від матері, відійшла до Матвія Габсбурга та Дьордя Турзо.
Історія Баторі не була широко відома до 1744 року, коли про неї вийшла книга священника Л.Туроци.
У 80-х роках ХХ ст. з'явилися заперечення злодіянь графині. Деякі дослідники зазначають, що злочини Баторі, ймовірно, були перебільшені, щоб дискредитувати її з політичних чи майнових причин.
Через криваві злодіяння Елізабет Баторі внесена до Книги рекордів Гіннеса як наймасовіша серійна убивця в історії.
Легенди ред.
1. Згідно з легендою, Єлизавета Баторі один раз ударила свою служницю по обличчю. Кров з носа покоївки капнула на шкіру, і їй здалося, що шкіра змолоділа. З цього часу вона почала купатися у кам'яній ванні, наповненій кров'ю молодих дівчат.
2. Молода служниця розчісувала волосся графині Елізабет і випадково смикнула її за волосся. Графиня розлютилася й побила дівчину. На руці Елізабет залишилася кров і їй здалося, що руки стали ніжнішими. З цього моменту Елізабет запрошувала до замку юних і красивих дівчат, запевняючи їхніх батьків, що просто хоче навчити юнок аристократичних манер. Графиня замикала їх у підвалі і по-звірячому знущалася: підвішувала на гаки і різала ножицями, щоб зібрати якомога більше крові. На такі купання йшло багато невинних дівчат, а коли їх знекровлені трупи були знайдені, серед народу поширилися чутки про появу вампірів.
Образ в культурі ред.
В інтернеті в якості портртета "кривавої графині" часто виступає портрет флорентійської патриціанки Лукреції Панчиатіки (Lucrezia Panciatichi), дружини Бартоломео Панчіатіки, пензля А.Бронзіно. Портрет було створено у 1540-45 роках, тобто за 20 років до народження Баторі. Наприклад обкладинка книги С.Лейн Elizabeth Bathory: The Blood Countess зображує саме Лукрецію, яка не мала ніякого відношення ні до Баторі, ні до її злодійств.
Література ред.
- Алехандра Пісарник. Кривава графиня, 1971
- Андрій Кодреску. Кривава графиня.: Ексмо, 2006
- Валентина Пенроуз. Елізабет Баторі, кривава графиня.: Gallimard, 2004
- Дональд Глат. Справжні вампіри в історії, 1971
- Габрієль Роней. Правда про Дракулу, 1972
- Майкл Перрі. Графиня Дракула.
- Раймонд Макнеллі . Дракула був жінкою. У пошуках кривавої графині із Трансільванії, 1984
- Елані Бергстром. Дочка ночі, 1992
- Майте Карранса. Війна чаклунок. Крижана пустеля, 2008
- Йожо Ніжнянський. Кривава графиня.: Ладомир, 1994
- Сабріна Лейн. Елізабет Баторі: кривава графиня,2018
Графічна проза ред.
- Ержебета. Художник: Емре Орхун (Emre Orhoun), сценарист: Седрік Реса (Cédric Ressat). Glénat (Франці), 2010
Кінематограф ред.
Образ графині Баторі регулярно надихає на створення фільмів - від жахів до комедій. Деякі з них-
- 2014 - "Elizabeth Bathory" (Елізабета Баторі)
- 2011 - "Ніч страха 2", Румунія
- 2008 -"Bathory" (Кровавая графиня - Батори)
- 2009 - "The Countess" (Графиня)
- 1971 - "Дочки темряви"
- 1957 – «Вампіри» , Італія, режисер – Маріо
Відеоігри ред.
- У відеогрі Zombie Army Trilogy, в замку Адольфа Гітлера Фольтершлосс висять портрети історичних постатей, які прославились своєю жорстокістю. Серед них є і портрет Єлизавети Баторій. Окрім цього, Гітлер використав скелет графині, що посилити себе, а для перемоги над ним необхідно скинути останки Єлизавети в пекельну яму.
Посилання ред.
- [1] [ 28 січня 2019 у Wayback Machine.]
- » [ 5 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Find a Grave — 1996.
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ The bloody legend of Hungary’s serial killer countess. Travel (англ.). 21 жовтня 2022. Процитовано 19 травня 2023.
- ↑ Цей день в історії : 2 січня 1611 : Кривава графиня Єлизавета Баторі. Цей день в історії (англ.). 2 грудня 2016. Процитовано 19 травня 2023.
- Portrait of Lucrezia Panciatichi - Agnolo Bronzino. USEUM (англ.). Процитовано 19 травня 2023.
- Lane, Sabrina. Elizabeth Bathory: The Blood Countess (English).
- Jakubisko, Juraj; Roden, Karel; Regan, Vincent (10 липня 2008). Bathory. Jakubisko Film Slovakia, Eurofilm Stúdió, J&J Jakubisko Film. Процитовано 19 травня 2023.
- The Countess. TVGuide.com (англ.). Процитовано 19 травня 2023.