Електронна пара

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Пара (значення).

Електро́нна па́ра — два електрони в складі атома або молекули, які займають орбіталі, що відрізняються тільки напрямком спіну.

Електронна пара може брати участь в утворенні зв'язку (зв'язуюча електронна пара) або залишатись незв'язаною (неподілена, або вільна, електронна пара — lone, або nonbonding electron pair), зумовлюючи в певних випадках основність частинки.

Виходячи з принципу Паулі, хвильові функції електронів в одноелектронному наближенні повинні відрізнятися, а, отже, мати різні квантові числа. Одним із квантових чисел електронної орбіталі є проєкція спіну. Два електрони, в яких усі інші квантові числа крім проєкції спіну, однакові, утворюють електронну пару й їх називають спареними.

Спарені електрони можуть належати одному атому. Такими зокрема є електрони внутрішніх оболонок. Електрони валентної оболонки теж можуть бути спареними. Електронні пари валентної оболонки атома називають відокремленими парами (англ. lone pair). Наприклад, в атома Хлору на зовнішній оболонці є дві самітні пари й один неспарений електрон.

Спарені електрони можуть також займати молекулярну орбіталь, що належить різним атомам однієї молекули. Такі пари утворюють ковалентні зв'язки між атомами.

Див. також

• Теорія відштовхування електронних пар валентних оболонок (ВЕПВО)

Джерела

• Pauling, L., and Wilson, E. B. (1935/1963). Introduction to Quantum Mechanics with Applications to Chemistry (Dover Publications) — ISBN 0-486-64871-0(англ.)
• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.