Електромагні́тна інду́кція — явище створення в просторі вихрового електричного поля змінним магнітним потоком. Одним із наслідків електромагнітної індукції є зв'язок між змінними електричним та магнітними полями в електромагнітній хвилі, інший наслідок, практично важливий для генерації електричного струму, — виникнення електрорушійної сили в провідному контурі, магнітний потік через який змінюється. Одиниці вимірювання електромагнітної індукції — тесла (в системі СІ), гаус (у системі СГС); 1 Тл = 104 Гс.
Явище електромагнітної індукції відкрив у 1831 році Майкл Фарадей. До того було відомо, що електричний струм у провіднику створює магнітне поле. Однак оберненого явища не спостерігалося. Постійне магнітне поле не створює електричного струму. Фарадей встановив, що струм виникає при зміні магнітного поля. Якщо підносити й віддаляти до рамки з провідного матеріалу постійний магніт, то стрілка підключеного до рамки вольтметра відхилятиметься, детектуючи електричний струм. Ще краще це явище проявляється, якщо вставляти (виймати) магнітне осердя в котушку з намотаним провідником.
Електрорушійна сила Редагувати
Вчений фізик Фарадей встановив кількісний закон електромагнітної індукції, описавши його рівнянням:
де
Якщо в провіднику виникає електрорушійна сила, то відповідно, індукований в ньому струм буде визначатися за законом Ома формулою
де R — опір провідника. Такий струм називається індукційним струмом.
Закон електромагнітної індукції в інтегральній формі Редагувати
Джеймс Клерк Максвелл узагальнив закон електромагнітної індукції, записавши його через напруженість електричного поля і магнітну індукцію.
де — напруженість електричного поля, — магнітна індукція, c — швидкість світла у вакуумі.
Закон електромагнітної індукції в диференціальній формі Редагувати
Закон електромагнітної індукції в диференціальній формі задається другим рівнянням Максвела
Електричне поле, яке виникає при зміні магнітного поля призводить до появи електрорушійної сили.
Закон електромагнітної індукції для випадку змінного у часі контуру Редагувати
Можна помітити, що інтегральне рівняння Максвелла для ротора напруженості електричного поля, не враховує залежності поверхні від часу, а отже, оператор похідної по часу не можна виносити за інтеграл, не зафіксувавши при цьому елемент вектора площі . Проте результат, що отриманий при виведенні цього рівняння, можна узагальнити. Для цього треба взяти повну похідну від виразу :
Оскільки елемент вектора площі дорівнює
що описується як сегмент кривої , що був пройдений за час із швидкістю , то, використовуючи роторне рівняння Максвелла для напруженості електричного поля і щойно написане, можна отримати, що
Цей вираз називається законом Фарадея для випадку змінного у часі контуру.
Використання Редагувати
Явище електромагнітної індукції використовується у генераторах електричного струму, трансформаторах, динамо-машинах, лічильниках електроенергії тощо, тобто є основою виробництва й споживання електричної енергії.
- Формули на цій сторінці записані в системі СГС (СГСГ). Для перетворення в Міжнародну систему величин (ISQ) дивись Правила переводу формул із системи СГС в систему ISQ.
Література Редагувати
- Maxwell, James Clerk (1881), A treatise on electricity and magnetism, Vol. II, Chapter III, § 530, p. 178. [ 30 червня 2019 у Wayback Machine.] Oxford, UK: Clarendon Press. ISBN 0-486-60637-6.
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |