Едуа́рд Амвросійович Шевардна́дзе (груз. ედუარდ შევარდნაძე; Эдуа́рд Амбро́сис дзе Шевардна́дзе; 25 січня 1928, Маматі, Грузинська РСР, СРСР — 7 липня 2014, Тбілісі, Грузія) — політичний діяч часів СРСР та Грузії, дипломат. Президент Грузії у 1992—2003 роках, перший секретар ЦК КП Грузії (1972-1985), міністр закордоних справ СРСР з 1985 по 1990, перший секретар ЦК комсомола Грузії (1957—1961), міністр закордоних справ СРСР (1985—1990). Герой соціалістичної прації (1981). Близький соратник Михайла Горбачова.
| Едуард Амвросійович Шеварднадзе груз. ედუარდ ამბროსის ძე შევარდნაძე | ||
| ||
|---|---|---|
| 28 вересня 1972 — 2 липня 1985 | ||
| Попередник: | Василь Мжаванадзе | |
| Наступник: | Джумбер Патіашвілі | |
| ||
| 25 листопада 1995 — 23 листопада 2003 | ||
| Попередник: | Звіад Гамсахурдіа | |
| Наступник: | Ніно Бурджанадзе | |
| Ім'я при народженні: | груз. ედუარდ შევარდნაძე рос. Эдуард Амвросиевич Шеварднадзе | |
| Народження: | 25 січня 1928[…] Маматі, Ланчхтський муніципалітет, Ґурія, Грузія | |
| Смерть: | 7 липня 2014 (86 років) Тбілісі, Грузія | |
| Поховання: | Krtsanisid | |
| Національність: | грузин | |
| Країна: | СРСР→ Грузія | |
| Релігія: | православ'я і Грузинська православна церква | |
| Освіта: | Кутаїський педагогічний інститут ім. Цулукідзе | |
| Партія: | КПРС | |
| Батько: | Амвросій Георгійович Шеварднадзе | |
| Шлюб: | Нанулі Ражденовна Шеварднадзе (Цагарейшвілі) (1929—2004) | |
| Діти: | син: Паата дочка: Манана | |
| Автограф: | ||
| Нагороди: | ||
| Медіафайли у Вікісховищі | ||
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Член ЦК КПРС у 1976—1991 роках. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС з 27 листопада 1978 по 1 липня 1985 року. Член Політбюро ЦК КПРС з 1 липня 1985 по 13 липня 1990 року. Депутат Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань.
Життєпис Редагувати
Народився в родині педагога Шеварднадзе Амвросія Георгійовича в селі Маматі Ланчхутського району. Старший брат Акакій загинув в 1941 під час оборони Берестя. Закінчив Тбіліський медичний технікум. В 1959 році закінчив Кутаїський деражавний інститут імені Акакія Церетілі за спеціальністю "історія".
Трудову діяльність розпочав в 1946 році інструктором, а потім завідувачем відділу кадрів і оргінструкторською роботою Орджонікідзевського районного комітету комсомолу в Тбілісі.
У період з 1949 по 1951 роки Шеварднадзе був слухачем дворічної партійної школи при ЦК КП (б) Грузії, після закінчення якої став інструктором ЦК ЛКСМ Грузії. У 1952 році обраний секретарем, потім другим секретарем Кутаїського обкому ЛКСМ Грузинської РСР, а в 1953 році — першим секретарем Кутаїського міського ЛКСМ Грузинської РСР.
У 1956—1957 роках — другий секретар ЦК ЛКСМ Грузії. З 1957 до 1961 року — перший секретар ЦК комсомолу Грузії.
У 1959 році закінчив заочно Кутаїський педагогічний інститут імені Цулукидзе за фахом «історія».
З 1961 по 1963 рік — 1-й секретар Мцхетського районного комітету КП Грузії, з 1963 по 1964 рік — 1-й секретар Первомайського районного комітету КП Грузії міста Тбілісі.
З 1964 по 1965 рік — перший заступник міністра охорони громадського порядку, з 1965 по 1968 рік — міністр охорони громадського порядку Грузинської РСР. З 1968 по 1972 рік — міністр Міністра внутрішніх справ Грузинської РСР.
У 1972 році був першим секретарем Тбіліського міського комітету КП Грузії.
З 29 вересня 1972 по 6 липня 1985 року — 1-й секретар ЦК Компартії Грузії.
2 липня 1985 року Шеварднадзе був призначений на посаду міністра закордонних справ СРСР, замінивши на цьому посту Андрія Громико. Працював міністром до 20 грудня 1990 року.
З 19 листопада по 26 грудня 1991 року — міністр зовнішніх відносин СРСР.
У травні 1991 року у Грузії відбулись перші загальні президентські вибори, на яких президентом було обрано Звіада Гамсахурдіа. Менш, ніж за рік, у січні 1992, останнього було усунуто від влади Військовою радою, що скасувала також і власне пост президента.
1992 року до Грузії повернувся Едуард Шеварднадзе, якого парламент країни обрав главою держави. У серпні 1995 парламент Грузії прийняв Конституцію, відповідно до якої главою держави є президент, що обирається загальним прямим голосуванням.
5 листопада того ж року одночасно було проведено парламентські та президентські вибори. Президентом країни став Едуард Шеварднадзе.
2000 року був переобраний на другий термін.
23 листопада 2003 подав у відставку.
Смерть Редагувати
Помер 7 липня 2014 року.
Нагороди Редагувати
СРСР Редагувати
- Герой Соціалістичної Праці (1981)
- П'ять орденів Леніна
- Орден Жовтневої Революції
- Орден Вітчизняної війни I ступеня
- Орден Трудового Червоного Прапора
Грузія Редагувати
- Почесний громадянин Тбілісі (1985)
Вірменія Редагувати
- Почесний громадянин Єревана (1999)
Україна Редагувати
- Орден князя Ярослава Мудрого I ступеня (1 жовтня 1999) — за визначний особистий внесок у розвиток співробітництва між Україною і Грузією, зміцнення дружби між українським та грузинським народами
Примітки Редагувати
- Шеварднадзе Эдуард Амвросиевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Discogs — 2000.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118996959 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
- Гордость нашего города // Мерія Тбілісі(рос.)
- [. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 30 травня 2016. Офіційний сайт мерії Єревана. Список почесних громадян Єревана (вірм.), (англ.), (рос.)]
- Указ Президента України від 1 жовтня 1999 року № 1257/99 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»
Література Редагувати
- М. М. Білоусов. Шеварднадзе Едуард Амвросійович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- M. Дорошко. Шеварднадзе Едуард Амвросійович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.781 ISBN 978-966-611-818-2
| Це незавершена стаття про особу Грузії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |